Наймолодшій складовій ЗСУ – Силам спеціальних операцій – нещодавно виповнилося шість років. До складу ССО входять добре підготовлені професіонали.
Тому відбір на службу проходять лише 10% з усіх охочих. Кредом бійців є “перевага якості над кількістю”.
Про приєднання до лав Сил спеціальних операцій, підготовку до війни росії проти України та завдання, про які не говорять, – журналісти сайту 24 каналу поспілкувалися з бійцем ССО, який побажав залишитися анонімним з міркувань безпеки, передає Правда.іф.
“Повний “карт бланш” на ведення бойових дій”
Велику увагу в ССО приділяють підготовці особового складу за стандартами НАТО. Для того, щоб потрапити на службу до цієї складової ЗСУ, кандидат повинен подати заявку на проходження кваліфікаційного курсу. Далі – важкі випробування на полігоні.
Український захисник підписав контракт із Силами спецоперацій у 2018 році. За його словами, на той момент, він не сильно заглиблювався в специфіку роботи та не вибирав ССО за його “елітарність”.
Все було набагато буденніше: тільки цей рід військ на той момент мав повний “карт бланш” на ведення бойових дій на Сході України. У той час як через брак політичної волі інші роди військ ЗСУ не застосовувались на всю свою міць, а використовувались тільки у позиційній війні з купою обмежень щодо відкриття вогню,– розповів він.
Як відбувається відбір до Сил спецоперацій
Щоб пройти відбір до Сил спеціальних операцій необхідно було здати фізичні нормативи (біг три кілометри, підтягування, віджимання, прес); пройти психологічний тест та співбесіду з командиром бойової групи. Якщо ти проходиш цей початковий контроль, то підписуєш контракт з частиною. Проте є умова: за рік після підписання контракту, якщо боєць забажає перебувати на бойовій посаді, то змушений пройти Q-курс.
Підготовка спецпризначенців відбувається за двома напрямками:
- Індивідуальна визначається спеціальністю “оператора”: медицина, високоточна стрільба (снайпінг), інженерна підготовка, важке озброєння (кулемети, міномети, ПТРК, ПЗРК), курси лідерства, радіозв’язок. Відповідно, існує безліч курсів і всередині ССО на базах підготовки, і в ЗСУ в навчальних центрах;
- Колективна – це дії у складі підрозділу, тактика малих груп, вогнева підготовка, бойове злагодження, інструменти спеціальної розвідки (пошук, рейд, засада, диверсії). Ця підготовка є перманентною і проходить циклічно для взаємодії один з одним.
Рід військ ССО відрізняється тільки тактикою застосування, зазначив український захисник. Кожна зброя має своє призначення і мусить бути досить утилітарною.
Ми не “надлюди” і, наприклад, група ССО не може замінити, в доктрині ЗСУ танкову роту чи взвод ДШВ при штурмі. Часом “воєводи” забувають це і віддають наказ “взяти село, в якому перебуває 30 одиниць ворожої техніки, силами двох груп ССО”. Проте ми не боїмось “замастити руки” і беремось часом за ті завдання, які не передбаченні нашою тактикою застосування,– зазначив боєць.
Подібний “совковий” підхід існує у ворога – використовувати підрозділи розвідки як штурмові або для виконання непритаманних їм задач. Це виливається у великі втрати. До прикладу, захисник пригадав штурм Гостомельського аеропорту бійцями 45 ОБРСПН (окремої бригади спеціального призначення при вдв рф).
У світовій практиці, за словами бійця, існує два підходи до підрозділів “спецназу”:
- Західний: SAS (special air service) Великобританії, SOCCOM або Командування Сил Спеціальних Операцій США, куди входять такі відомі підрозділи як: 75 полк рейнджерів, “зелені берети”, “морські котики”, marsoc riders, PJ та інші, KSK Німеччини, GIGN в Франції.
- Східний або радянський: бригади Спеціального Призначення СРСР та їх спадкоємиці в країнах, які утворились після розпаду Союзу, спецпідрозділи КГБ, ФСБ, СБУ типу “Альфи”, “Вимпел”, “Алмаз”.
ССО України почало формуватися на базі полків СПП (спеціального призначення), в яких була свої традиція, своя штатно-посадова структура. З людьми, які там служили досить довго та звикли саме до такої тактики застосування. Основним шаблоном формування ССО України ж стали ССО Західного – НАТОвського типу.
За словами захисника, між прибічниками двох підходів виникав досить часто конфлікт. Одні говорили, що “все радянське потрібно відкинути”, інші – що “американці з союзниками воювали тільки з пастухами в Афганістані і їхні методики не підійдуть для нашої війни”.
Досить мудрі командири, особливо молодшої ланки, розуміють, що нам потрібний не конфлікт підходів, а їх симбіоз, і мудро втілюють і один, і інший підхід на практиці,– сказав він.
“Війна за майбутнє всього людства”
На момент повномасштабного вторгнення росії наш співрозмовник разом із побратимами вже перебували у військовій частині. Адже мобілізацію ОР-1 оголосили ще 22 лютого. Тому всі діяли за алгоритмом під час тривоги, ні в кого не було панічних настроїв, багато хто думав, що “нарешті це все закінчиться чимось”.
Чому закінчиться? Тому що ті, хто мають хоч найменше політичне розуміння та знання історії на рівні 11-х класів, розуміли, що колись це протистояння мусить відбутися. Наш північний сусід на екзистенційному рівні є нашим ворогом і рано чи пізно мусив проявити свою сутність. Ми з побратимами не обманювали себе в тому, що буде новий етап протистояння, ніхто тільки не знав, коли він буде,– зауважив захисник.
На запитання, які завдання виконують бійці ССО у 2022 році, чоловік відповів, що “ті, про які не говорять. Можливо, після війни розкриють деякі з наших операцій – від рутинних і до операцій стратегічного рівня. Однак, ми присутні майже на усіх театрах бойових дій, які зараз ведуть Сили Оборони України”.
Ця війна, по-перше, для мене є війною за виживання українського народу як такого. А, по-друге, це війна за майбутнє всього людства та раціонального підходу до існування. У час, коли вся планета зареклась “ніколи знову”, ми бачимо, як людське життя зводиться до простої статистики смертності від зброї й стає рутиною. Якщо такий світ залишиться надалі, то чи заслуговує він на існування взагалі?– наголосив він.
Тому, додав захисник, це боротьба за життя нашого майбутнього як соціуму, а не тільки країни та народу.
