Стратегічний характер україно-турецьких відносин сьогодні під великим питанням. Пише НВ
Ердоган розуміє, що війна Росії проти України ускладнює йому шанс переобратися, створює додаткові загрози на зиму, і тому він намагається ці загрози мінімізувати. Для цього робить ті кроки, які робить. Тобто, в даному випадку, на них треба дивитися, як на об’єктивну реальність. Ці кроки до певної міри є загрозливими для України: є бажання щось виторгувати за наш рахунок або продати повітря. Наприклад, говорити про можливість зустрічі Путіна і Зеленського за свого посередництва. І ми маємо мінімізувати ці виклики — умовно кажучи, подякувати Ердогану за пропозиції, на які в силу обставин, ми пристати не можемо.
Туреччина зайняла позицію посередника, який, мовляв, повинен мати нейтральну позицію, і, відповідно, дружні відносини з двома країнами. І всі мають бути вдячними за те, що Туреччина взагалі цих зусиль докладає. Хоча очевидно, що турки докладають цих зусиль лише заради своїх інтересів. Але пробують продати це як за велику послугу, що її Туреччина робить всьому світу.
Посередництво — це взагалі питання складне. І в цій поведінці Ердогана є певні ознаки шахрайства. Але, врешті-решт, мають бути ухвалені і політичні рішення щодо його поведінки. Бо якщо ніяких заперечень ні в кого його поведінка не викличе, то він поводитиметься так і надалі. Якщо Захід сприйматиме поведінку Ердогана щодо Путіна і Росії як порушення Туреччиною принципів, до яких вона долучена (якщо Туреччина вважає себе частиною західного світу), то мають бути запроваджені санкції вже до Туреччини. Оскільки саме за її допомогою Росія намагається уникнути санкцій.
Поки що маневри Ердогана доволі успішні. Але, оскільки всі були зацікавлені в зерновій угоді, то Туреччина на ній зараз дуже активно спекулює.
Залежність Туреччини від Росії зараз немаленька. І в енергетичній сфері, в першу чергу. Я маю на увазі будівництво атомної електростанції росіянами у Туреччині. Туреччина купує у Росії набагато більше, ніж та у неї. Ще й турки запроваджують в банках платіжну систему Мир. Є розмови про те, що росіяни в Туреччині відкриють підприємства з переробки нафтопродуктів, щоб уникати санкцій.
І дії Ердогана викликають складну дискусію — що це — вже зрада чи ще не зрада? Зараз, у зв’язку з виборами, Ердоган потрапляє у цейтнот. Тож, мені здається, що з турками все одно доведеться українцям порушувати це питання. І краще раніше, ніж пізніше. Не тоді, коли за допомогою таких шахер-махерів Ердоган знову переобереться. Не можна, щоб за наш рахунок хтось пробував робити оборудки, що точно не сприяють нашим інтересам.
Турки докладають цих зусиль лише заради своїх інтересів
Ми маємо повне право порушувати це питання перед Туреччиною без західних посередників. Бо ж Ердоган зацікавлений, у тому, наприклад, щоб і зернова угода діяла.
Стратегічний характер україно-турецьких відносин сьогодні під великим питанням. Ще раз наголошую. З турками нам слід починати відверто говорити. Не робити вигляд, що все нормально, а говорити серйозно, мовляв, нас це не влаштовує, така позиція Туреччини щодо Росії не є прийнятною. Тим більше. що там є багато різних нюансів. Починаючи з крадіжок українського зерна, закінчуючи контактами вищих посадових осіб Туреччини з бандитом і убивцею Рамзаном Кадировим.
Чому ми маємо робити вигляд, що все нормально?! Лише через безпілотники Байрактар? Але ми їх у них купуємо. Турки ж не передають їх нам, як Захід передає зброю. Вони продають нам Байрактари. Це суто бізнес. Ми, звісно, дякуємо власнику цього підприємства — родичу Ердогана — за його позицію. За те, що, незважаючи на війну, він збільшує взаємодію з Україною. Але, водночас, треба чудово розуміти: епізод, дуже важливий, практично легендарний, з Байрактарами для України, не може затіняти турецької зовнішньої політики, яка, до певної міри, суперечить українській політиці.
Тож можна робити так — або говорити з Ердоганом, або діяти в якийсь інший спосіб, в тому числі, говорити із Заходом. Хоча я думаю, що в рамках того рівня відвертості позитивної атмосфери у відносинах Зеленського та Ердогана, які ми бачили перед війною, є сенс говорити про це відверто, не юлити, намагаючись не ображати «нашого дорогого друга». Ну, окей, друг другом, але треба ще й совість мати.
Нагадаємо Три компанії для росіян: як Туреччина допомагає агресору обходити санкції
