Життя в окупації. Що сталося з активами українських олігархів в Криму (фото)

Росіяни загарбали десятки українських підприємств, але у власності окремих наших багатіїв дещо таки лишилося. Пише Главком.

Уряд країни-агресора перевів у федеральну власність «націоналізований» Севастопольський морський завод імені Орджонікідзе. Відповідне розпорядження було опубліковане на сайті російського уряду в кінці минулого тижня. Згідно з повідомленням, окупанти внесли підприємство, яке насправді належить президенту Петру Порошенку, до зведеного реєстру організацій оборонно-промислового комплексу Росії.
Окупаційна влада Севастополя ще у лютому 2015 року ухвалила рішення про так звану «націоналізацію» Севморзаводу. Як відомо, підприємство займається виконанням замовлень Міноборони РФ щодо кораблебудування та ремонту суден.
Що сталося з іншими активами українських олігархів в окупованому Криму за останні чотири роки і чому одні залишися ні з чим, а у інших справи не такі кепські?

«Кримський титан» Фірташа

Українському олігарху Дмитру Фірташу в окупованому Криму належить принаймні два великих підприємства: заводи «Кримський титан» (Армянськ) та «Кримсода» (Красноперекопськ). Управляє ними компанія «Титанові інвестиції», яку ще у середині червня 2014 року зареєстровано у Москві.
Останнім часом підприємства олігарха згадувалися у пресі у зв’язку із судовим процесом. Проти компанії «Титанові інвестиції», в оренді в якої виробничий комплекс заводу «Кримський титан», банк ВТБ подав позов про визнання її банкрутом. Позов мотивовано невиплатою взятого у 2015 році «Титановими інвестиціями» кредиту в розмірі $39,4 млн. Як пише «Новая газета», у 2017 році Фірташу вдалося погасити значну частину боргу «Кримського титану», віддавши окупантам власну базу відпочинку «Хвиля».
Не все добре ще з одним активом Фірташа – «Кримським содовим заводом». На початку 2017 року Фонд захисту вкладників РФ виявив дебіторську заборгованість «Кримсоди» перед ліквідованим українським банком «Надра» (також належав Фірташу) у розмірі $21,3 млн (1,2 млрд руб.). На дебіторську заборгованість було накладено арешт та реалізовано на аукціоні російській компанії ТОВ «Юг Сода». У підсумку підприємство опинилося під загрозою закриття.
Нагадаємо, що у жовтні 2016 року компанія Фірташа «Титанові інвестиції» потрапила під дію санкцій, уведених Радою національної безпеки і оборони України у зв’язку з російською агресією на Донбасі і в Криму.

Зазначимо, що попри санкції, ТОВ «Титанові інвестиції» купує ільменіт в української компанії «Валки-Ільменіт», що також належить Фірташу, і завозить його в Крим через порт «Кавказ».
Цікаво, що співробітники «Кримського титану» в Армянську створили у соцмережі «ВКонтакте» сторінку про життя заводу. Станом на березень 2017 року у групі налічувалося 976 підписників, а однією з головних тем обговорення були низькі зарплати, писали «Ведомости». Проте зараз у групі перебувають лише 89 чоловік, і вона втратила свою активність.
Співробітники заводу отримують не більше 16 000 рублів, а інженери – близько 22 500 рублів в місяць. За оцінками заводчан, це на 25-30% менше, ніж на хімічних підприємствах в інших регіонах Росії.

Балаклавські справи Новинського

Зважаючи на своє російське походження, олігарх Новинський вийшов сухим із води в окупованому Криму. Ще у 2015 році він перевів найбільші свої активи на півострові на рідню. Мова йде про Балаклавське рудоуправління та аграрний холдинг HarvEast, яким він володів спільно з Рінатом Ахметовим.
Раніше Балаклавське рудоуправління входило до «Смарт-Холдингу». Однак, за інформацією «Главкома», Новинський перереєстрував рудоуправління, і тепер його нема є серед активів «Смарта». На офіційному сайті «Смарт-Холдингу» дані про будь-які активи в окупованому Криму відсутні.

За інформацією «Главкома», «Балаклавське рудоуправління» належить зараз кіпрському офшору Kagerol Holdings Limited, яке контролює рідний брат Новинського по батьку Ашот Малхасян (відомості про брата містяться у судовому позові Арбітражного суду Санкт-Петербургу). Продавши «Балаклавське рудоуправління» родичу, Новинський позбувся нападок українських журналістів і правоохоронних органів, але по факту не розлучився з окупованим півостровом.
Щоб зберегти власний бізнес, Новинський долучається і до нової концепції розвитку Балаклави. В рамках реалізації проекту в липні минулого року окупаційна влада Севастополя підписала спеціальний інвестиційний контракт з АТ «Балаклавське рудоуправління». Згідно з документом, підприємство звільняє території дробильно-збагачувальної фабрики та маневрового району площею шість гектарів і Псилерахський кар’єр, який найближче розташовано до Балаклавської бухти. Натомість уряд міста надає компанії, яка не повинна скорочувати робочі місця, податкові пільги.

Санаторій, порт і поля Ріната Ахметова

Після 2014 року донецький бізнесмен та олігарх Рінат Ахметов, хоч і втратив частину свого бізнесу на Донбасі та в окупованому Криму, але все одно залишився найбагатшою людиною України. У Криму Ахметов втратив «Крименерго» та «Укртелеком», які «націоналізували» окупанти.
За даними ЗМІ, частину бізнесу та власності Ахметову вдалося зберегти. Бізнесмен зберіг санаторій «Ай-Даніль», маєток «Новий Кучук-Кой» на південному узбережжі Криму, сільгосппідприємство «Ілліч-Агро Крим» і термінал з перевалки зерна та соди компанії «Авліта» у Севастополі.
Як пише «Центр журналістсткіх розслідувань», з анексією Криму і Севастополя обсяги перевалки вантажів скоротилися. Співробітники «Авліти» в соцмережах скаржилися на скорочення робочого часу. Наприкінці 2014 року юридичну адресу «Авліти» було перереєстровано зі Севастополя до Києва, головний офіс компанії формально розташовано за адресою Велика Васильківська, 77а. Всі активи компанії у Севастополі (з офісом за адресою вул. Приморська, буд. 2) були оформлені у вигляді Севастопольської філії ПрАТ «СК« Авліта». Повідомлення про це на сайті компанії з’явилося лише в лютому 2015 року вже з формулюванням «у відповідності до законодавства РФ».
Згідно з даними Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України, в червні 2016 року  змінився кінцевий власник «Авліти». Замість кіпрського офшору  portinvest limited власником компанії стала російська фірма «Авал»
Центральний апарат Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку України виявив в 2016 році, що «Авліта» не проінформувала про свою діяльність за попередній рік, і після попередження оштрафував компанію аж на 1000 гривень.
П’ять цехів «Ілліч-Агро Крим» вирощують соняшник, овочі, ріпак і кормові культури. Офіційно засновниками підприємства згідно з даними Федеральної податкової служби РФ є ТОВ «Благодатное» та «Аламиназ холдинг ЛТД». Останню компанію зареєстровано на Сейшельських островах.

Оздоровниці ж належать Ахметову через складну схему офшорів, пишуть ЗМІ. Ще в українські часи санаторій «Ай-Даніль» належав Маріупольському металургійному комбінату, який входить до складу холдингу «Метінвест» групи СКМ Ахметова. Але в 2013 році більше 50% оздоровниць продали британській компанії Casamo limited. Вже після окупації півострову британській компанії відійшов весь санаторій.
За інформацією ЗМІ, маєток «Новий Кучук-Кой» СКМ продала іншому офшору, кіпрській фірмі Starvista Limited, ще в 2008 році. Зараз кіпрський офшор управляє маєтком Ахметова через ТОВ «Старвіста Крим». Його зареєстрували вже після окупації Росією Криму зі статутним фондом у 50 мільйонів рублів.

«Залив» Жеваго

Бізнесмену Костянтину Жеваго не так пощастило, як Фірташу та Новинському.
24 серпня 2014 року самооборона Криму заблокувала доступ менеджменту до його суднобудівного заводу «Залив». Водночас, за повідомленням керівництва, у захопленні заводоуправління брали участь представники Зеленодольського суднобудівного заводу (РФ). Частину людей, які прибули із самообороною, представили як нове керівництво заводу. Незабаром після захоплення головний інженер Юрій Богомягков від імені ініціативної групи зажадав від власника «піти з підприємства, повернувши акції».
За даними видання «Коммерсант», суднобудівний завод «Залив» «віджали» в українського олігарха татарстанські бізнесмени. Як розповіло виданню джерело, у Татарстані взяли активну участь у приєднанні Криму до РФ та роботі з кримськими татарами. Тому управляє «Заливом» нібито Зеленодольський суднобудівний завод.
Офіційним орендарем gslghb’vcndf, водночас, стало ТОВ «СЗ «Затока» зі статутним фондом в 10 тисяч рублів. Частину з них вніс і нинішній директор Андрій Жердєв.
Згодом після захоплення завод отримав замовлення на будівництво двох танкерів і пошуково-рятувального судна. На закладку останнього приїжджав російський віце-прем’єр Дмитро Рогозін. У прес-службі Костянтина Жеваго тоді заявили, що домагатимуться повернути активи у міжнародних судах, так як «Залив» входив до норвезького холдингу олігарха.
Варто зазначити, що згідно з відомостями Федеральної  податкової служби РФ у переліку юридичних осіб, зареєстрованих у Росії, є одразу три підприємства з назвою «Суднобудівний завод «Залив».
Дані Федеральної податкової служби РФ

Пташники Косюка

Ще у 2015 році у «курячого короля» України Юрія Косюка, за даними ЗМІ, бізнес в окупованому Криму йшов досить вдало.
За даними Федеральної податкової служби РФ, кіпрський офшор Raftan holding Косюка володів ТОВ «Дружба Народів Нова». Ця зареєстрована вже після приєднання Криму до Росії фірма виступала засновником підприємств, які безпосередньо керували великими підприємствами Косюка на півострові – «Кримською фруктовою компанією», м’ясокомбінатом і птахофабрикою «Дружба народів Нова». В умовах блокади Криму Косюк став чи не монополістом на ринку курятини на окупованому півострові.
Проте вже у лютому 2017 року «Миронівській хлібопродукт» продав три свої кримські компанії, при цьому приховуючи інформацію про покупця, пишуть «Крим. Реалії».
«Ми не є вже власниками цих активів. Так, дійсно, контроль було передано, скажімо так, певним структурам, близьким до керівництва Російської Федерації. І що сьогодні відбувається з цими активами, з акціями, з заставами або кредитними зобов’язаннями цих підприємств, ми не можемо коментувати, також як і будь-яку зміну власників зараз», – говорить директор зі зв’язків з громадськістю ПАТ«Миронівський хлібопродукт » Олена Кузьменко.
Колишні птахофабрика та акціонерне товариство Косюка з 2014 року знаходяться у реєстрі Федеральної податкової служби РФ

Як пише «Крим. Реалії», всі три підприємства більш ніж за $77 млн купила фірма «Оптима-фінанс». У російському єдиному реєстрі вказано, що її діяльність – консультації з управління.
За даними Росреєстра, заснували московську фірму дві не надто помітні фізичні особи, але після покупки кримських підприємств у фірми з’явився ще один співзасновник – компанія «РСХБ-фінанс». Саме з цього моменту простежується зв’язок з керівництвом Росії. За інформацією Центру журналістських розслідувань, засновник фірми «РСХБ-фінанс» – торговий дім «Агроторг». А він, своєю чергою, є «дочкою «Россельхозбанка» – одного з найбільших банків в Росії, який тепер кредитує своє ж підприємство.

У компанії «Миронівський хлібопродукт» офіційно заявляють, що не торгують з Росією і не возять через її територію свою продукцію в окупований Крим. І здивовані, що там до сих пір використовують їхню торгову марку.

Санаторій «Айвазовське» Тарути

Екс-губернатор Донецької області і один із співвласників корпорації «Індустріальний союз Донбасу» Сергій Тарута втратив на окупованому півострові санаторій «Айвазовське», який знаходиться в Партеніті.
В останні роки перед окупацією у санаторій вкладалися значні кошти, і частина корпусів поблизу моря, за словами Тарути, повинна була стати готелем під управлінням світової готельної  групи Hyatt. Нині санаторій разом з унікальним реліктовим парком перебуває навіть не в республіканській, а у федеральній власності РФ. Об’єкт тепер знаходиться під  Управлінням справами президента Російської Федерації, на що красномовно вказують таблички на прохідній – Федеральна державна бюджетна установа «Санаторій «Айвазовське».

Варто сказати, що під час «націоналізації» окупаційна влада божилася, що до території комплексу «Айвазовське» буде надано доступ звичайним громадянам. Потрапити в «Айвазовське» зараз дійсно можна. Але лише за гроші: дорослому потрібно викласти 300 рублів (приблизно 150 гривень), дітям і пенсіонерам – удвічі менше.

Заправки та «Форос» Коломойського

Від такої ж «націоналізації» постраждав бізнес олігарха Ігоря Коломойського. У листопаді 2017 року  окупаційна влада Криму одноголосно проголосувала за продаж «націоналізованих» три роки тому автозаправних станцій, які раніше належали українському олігарху Ігорю Коломойському.
Всі автозаправні станції, а таких 13, пропонують продавати одним лотом. Виторгувати за них хочуть не менше $11 млн, пише Hyser.
Варто зазначити, що у 2014 році «під націоналізацію» на території Криму також потрапило нерухоме майно Приватбанку, підконтрольного на той момент Коломойському, оздоровчий комплекс «Таврія», п’ять земельних ділянок площею 65 га в селищі Форос, газозаправна станція і нафтобаза в Інкермані. Така ж доля спіткала і санаторний комплекс «Форос». Згодом оздоровницю «купила» Федерація профспілок Республіки Татарстан. Це було потрібно для того, щоб справжні «спонсори» цієї покупки уникли потрапляння до санкціоного списку США і Євросоюзу. Про це повідомляло джерело у виконкомі Федерації профспілок Росії (ФНПР; до неї входить Федерація профспілок Татарстану) і співрозмовник, близький до уряду Татарстану. Санаторний комплекс «республіканські профспілки» придбали ще у лютому 2016 року. Федерація стала переможцем відкритого аукціону з продажу санаторію, ціна склала трохи більше 1,4 млрд руб.
Майно санаторію пішло з молотка двома лотами. У перший вартістю 1,35 млрд рублів увійшли будівлі, підсобні приміщення, тенісні корти, басейни, фонтани та інша нерухомість. У другий пакет було включено медичне обладнання, меблі, побутову техніку, посуд та інше майно.
Варто сказати, що перший аукціон, оголошений ще 1 грудня 2015 року, не відбувся через відсутність заявок. З другої спроби колишнє майно Коломойського і підконтрольної йому групи «Приват» вдалося реалізувати. Але за ціною набагато меншою, ніж за нього планувала виручити окупаційна влада півострова. За повідомленням українського Центру журналістських розслідувань, спочатку «перлина біля моря» оцінювалася в $40 млн.
Згідно з інформацією на офіційному сайті «Форосу», він успішно пережив таку «націоналізацію» і тепер генерує доходи для зовсім інших власників.
Вартість оздоровлення у колишньому санаторії Коломойського

Юлія Тунік, «Главком»