Приблизно 200 майстринь у гуцульському селі Яворів на Івано-Франківщині займаються ліжникарством.
З початку повномасштабної війни місцеві жителі передали приблизно 50 ліжників для військових. Ще 30 вовняних покривал з особливими гуцульськими орнаментами зібрала і відправила бійцям майстриня Богдана Шрайбер.
Про те, як у Яворові тчуть ліжники, щоб зігрівати військових на передовій, читайте у репортажі Суспільного.
Спершу майстриня Богдана Шрайбер вибирає нитки для основи ліжника. На верстаті, за яким працює жінка, виріб виходить розміром 2 на 2,2 м. Богдана розповідає, що тче ліжник два-три дні, однак весь процес — від стрижки вовни овець і підготовки ниток до валяння у річці і розчісування — займає приблизно два місяці. Орнаменти вигадує сама. З часом, як і інші майстрині в Яворові, виробила свій стиль.
“Кожна майстриня має свій орнамент. Кожен придумує щось своє, якусь свою родзинку. Одна майстриня тягне гульку таку, інша тягне довший ворст. Коли ми ці ліжники вже відносимо у вали, то я можу там сказати, чий то ліжник, а чий то ліжник, бо кожна майстриня має свій почерк”, — розповідає Богдана Шрайбер.
Для орнаменту ліжника, який зараз виготовляє для військових на передову, майстриня обрала яскраві нитки, а в центрі відвела місце для синьо-жовтих кольорів.
“Ми працюватимемо для наших хлопчиків, щоб зараз їм було там тепленько, бо завдяки їм — нам тепло тут. Створимо наш традиційний гуцульський орнамент, щоб передати воїнам цей дух. В окопах вони вкриваються ними, кладуть на дерев’яні дошки. Вони для них — як спальники. Це є вовна, вона гріє, це ж тепло”, — розповідає Богдана.
Майстриня каже, що Яворів називають столицею ліжникарства. Навички створення цих виробів у селі передають з покоління в покоління.
“Жити в Яворові і не вміти ткати — це не для нас. Мене навчила мама, маму навчила бабуся, і так — з покоління у покоління. У мене підростає донечка, 7 років, вона теж уміє ткати”, — говорить Богдана.
Жінка розповідає, що збирала ліжники для військових на початку повномасштабної війни. Тоді передала на передову приблизно 30 таких виробів місцевих майстринь.
“Наші жіночки з Яворова передали ліжнички нашим воїнам. Дай, Боже, їм здоров’ячка. Ми збирали, обдзвонювали, задіювали всіх, кого можливо. Я зателефонувала кожному безпосередньо, і кожна майстриня без винятку віддавала від хати ліжник. Усе ми спаковували, складали і відвозили хлопцям на передову”, — розповідає Богдана Шрайбер.
Зараз в Яворові ліжникарством займаються майже 200 майстринь, каже староста села Віта Копильчук.
“Колись у кожній хаті в нас займалися ліжникарством. Зараз — трохи менше, але це ремесло не забувається. Люди займаються ліжникарством, бо цьому сприяє наш рельєф, адже в нас є люди, які займаються вівчарством. Так накопичується вовна, і з неї потім тчуть ліжники”, — розповідає Віта Копильчук.
Староста Яворова каже, що на початку повномасштабної війни жителі села приносили ліжники і у приміщення старостату, звідки відправляли допомогу для військових. Тоді передали 50 вовняних покривал.
Зараз, за словами Віти Копильчук, у Яворові знову планують організувати збір цих виробів.