Чоботар з Косова, що на Івано-Франківщині, Роман Хромейчук з початку повномасштабної війни передав українським військовим приблизно 200 пар черевиків.
Чоловік працює майстром з ремонту та пошиття взуття понад 30 років. Він — чоботар у третьому поколінні, пише Правда.іф з посиланням на Суспільне.
“Мій прадід був чоботарем, постолярем скоріше, бо він постоли робив, потім мій батько працював і вже я продовжив його працю”, — розповідає Роман Хромейчук.
Чоловік 16 років тому відкрив власну майстерню.
Пізніше оздобив її старовинними фотографіями, одягом і взуттям, який на Косівщині носили в давнину. Чоботар каже: створив своєрідний краєзнавчий музей.
Після 24 лютого Роман Хромейчук облаштував у майстерні волонтерський штаб. Чоловік розповідає, спочатку зосереджував свою роботу на ремонті взуття для військових.
“Бувало таке, що приходили бійці — розклеювалися підошви, інші поломки у них були, і я його ремонтував. Потім у своїх родичів та знайомих, які за кордоном, просив, щоб збирали там відповідне взуття для наших військових, і цим забезпечував їх”, — каже Роман Хромейчук.
Окрім ремонту, чоловік і купує взуття бійцям. Вибирає ретельно – щоб воно було зручне і міцне. Те, що не підходить, переробляє. Частину закуповує за власні гроші, решту грошей чи товару отримує від благодійників – місцевих і з-за кордону.
“Передали мені взуття і кажуть: “Ми тобі знайшли хороше взуття”. Я відповідаю: “Воно то хороше, але тут — чашка металева. Для бійця воно не годиться. Бо військовий, як правило, на колінах, і воно стискає пальці”. Але його можна переробити”, — розповідає Роман Хромейчук.
Зараз волонтер, окрім взуття, збирає й інші речі для українських бійців. На складі в нього – плитоноски, бахіли, каремати, аптечки з ліками, термобілизна й форма. Роман каже, допомогу віддає безпосередньо військовим чи їхнім родичам та просить для звітності надсилати фото після доставлення на передову.
“На фронті є багато прильотів. От ми передали спорядження хлопцям, через тиждень дзвонять: “Був приліт, знову треба збирати”. Знову потрібно все: одяг, шкарпетки, футболки, термобілизну, форму, дощовики, взуття, медикаменти”, — розповідає Роман Хромейчук.
Чоловік каже, до допомоги військовим долучаються і його клієнти.
“Маю скарбничку, на якій чітко і коротко написано: “На взуття для ЗСУ”. І сюди вже люди собі кидають. Прийшов один чоловік і каже: “Пане Ромку, ви мені маєте дати решту, то ви не давайте, а киньте у скриньку”. Я відповідаю: “Я і так усі гроші, які заробляю, кидаю туди, бо я вдома сам. Мені що треба? Мені головне, аби перемога була, аби моя сім’я повернулася додому”, — розповідає Роман Хромейчук.
Нещодавно чоловік почав виготовляти й окопні свічки для бійців. Першу партію – 100 штук – уже передав на фронт.
