Важливу працю журналістки і письменниці Любові Загоровської про підпілля і боротьбу, що вийшла цьогоріч акурат до 80 річниці з моменту заснування Української повстанської армії, презентують в Івано-Франківську.
23 листопада о 18:00 у підземному переході «Ваґабундо» (вул. П. Орлика, 7) авторка Любов Загоровська й історик, громадський діяч Володимир В’ятрович спілкуватимуться про книжку «#МояУПА». Тут зібрано 39 історій тих, хто боровся за вільну Україну в лавах УПА або ж допомагав повстанцям.
Голоси людей, які зазнали переслідувань, арештів, репресій залишилися незламними й нескореними, можна почути наживо, адже до кожної з історій у книжці додається QR-код, за посиланням – аудіозапис монологу. Це книга-сповідь, яку варто прочитати, аби осмислити важливу сторінку історії України через призму людської долі.
Сотенний УПА Мирослав Симчич, зв’язкова Романа Шухевича Ольга Ільків, медсестра УПА Катерина Гаврилів та інші, хто ділився з Любов’ю Загоровською своїм досвідом, говорили не лише за себе. За їхніми історіями стоять сотні-тисячі історій тих, кого знищено у всіх сенсах цього слова, чиї імена витерто з пам’яті, загублено у вирі подій ХХ століття.
Любов Загороввська у передмові ділиться: «Історії, які увійшли до книги, дуже різні. Взагалі, дивовижна річ — пам’ять. Через стільки років людина може детально пригадати імена учасників певної події, населені пункти, псевдо зв’язкових і не може згадати камерного побуту, того, що супроводжувало її життя протягом 8–10 років, а чи й довше.
Одні герої цієї книжки ведуть розповідь, скрупульозно відтворюючи кожну деталь усієї своєї підпільної боротьби. Інші фокусуються лише на певній події. Один чоловік, замість того щоб розповісти про своє життя, кілька годин читав мені вірші, які писав у підпіллю. Чи варто було їх публікувати? Думаю, варто, адже це його голос, його спосіб розповісти свою історію. Трапляється в книзі й неймовірно щемка «легенда про Кенгір», опоетизована історія повстання, яка теж має право бути почутою».
Довідково: Любов Загоровська – журналістка, письменниця. Народилася і мешкає в Івано-Франківську. Навчалася на філологічному факультеті Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Після закінчення працювала в обласній науковій бібліотеці ім. І. Франка, потім журналісткою місцевих ЗМІ. Авторка поетичної книги «Назустріч вітру», яка була відзначена міською літературною премією ім. І. Франка, роману «Коли були ми…», збірки оповідань «На їхніх маленьких плечах…», казок «Завдання для Бабайка, або Різдвяна плутанина» та книжки спогадів «#МояУПА».
Володимир В’ятрович – науковець-історик, публіцист, дослідник історії визвольного руху, громадський діяч. Голова Українського інституту національної пам’яті (2014–2019), член наглядової ради Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького». Голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху (2008–2014), директор Архіву Служби безпеки України (2008–2010), працював в Українському науковому інституті Гарвардського університету (2010–2011), Українському католицькому університеті, Львівському національному університеті імені Івана Франка та Національному університеті «Києво-Могилянська академія». Автор 8 книг і співавтор понад 10.
