Йому було тільки 25-ть…
Східний форпост, місто ТИТАНІВ… Таким ми бачимо з екранів найгарячішу точку України – Бахмут.
Наші військові запам’ятають його як місто-привид, що оповите запахом пороху, постійними звуками артилерії та лопатей, де сталь від снарядів змішалася із землею.
Бахмут тримається, відбивається від постійних масових атак. Але якою ж дорогою ціною!
Ще наче вчора батько Богдан поспішав до сільської святині, щоб передати офірку від сина. На його, почорнілому від переживання, обличчі виднівся погляд надії. Разом із матір’ю Катериною вони щиро вірили у зустріч, вірили у щасливе повернення сина додому.
Але ця клята війна стерла сліди мрії сповіщенням зі Сходу. Крізь сльози й розпач рідні читали такі страшні рядки:
«Ваш син – старший солдат Кручак Богдан Богданович загинув під час артилерійського обстрілу».
Захисника Богдана Кручака із с.Долиняни Рогатинської громади не стало 14 січня. Він був одним із тих ТИТАНІВ, чиє молоде життя обірвалося під час оборони Східного форпосту – в районі населеного пункту Спірне Бахмутського району Донецької області, передає Правда ІФ з посиланням на Рогатинська МТГ
Народився загиблий Герой 27 червня 1997 року у с.Долиняни. У 2003 році закінчив Долинянську ЗОШ І-ІІІ ст., навчався за спеціальністю «Гірництво» в Івано-Франківському національно технічному університеті нафти і газу. У 2014 році здобув освітній ступінь магістра.
А згодом, у 2020 році, пройшов службу в армії. Наш земляк тільки почав будувати кар’єру, старався створити молоду сім’ю, хотів стати опорою для батьків. Адже був дуже добрим сином, їхньою гордістю з юних років.
Рідні й знайомі пригадують, що від шкільної парти загиблий Захисник був «золотою дитиною»: розумним, ерудованим, надзвичайно порядним та добрим хлопцем. Таких в наш час дуже мало. Він вмів порадити, підбадьорити, був справжнім у всьому.
І коли 25 липня 2022 року отримав «оповіщення», без вагань став на захист України. «Я служив, умію тримати в руках зброю», – говорив рідним.
Наш земляк служив старшим навідником гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 1 гірсько-штурмової роти. Виконував бойові завдання на сході України.
У день Василія Великого дзвони рідної церковці у Долинянах наче передчували щось. Цього дня його світла душа полинула у небо.
Без найріднішої людини залишилась ще одна оселя громади . Слізьми розпачу вмились батьки, сестра, уся згорьована рідня.
Після війни наш Захисник заслуговував яскравого майбутнього. Воно мало писатися сміхом дітей, сімейним щастям, кар’єрним ростом… Але доля вирішила інакше, викарбувавши ім’я Героя на граніті ПАМ’ЯТІ.
Втрачати важко. Особливо, коли гине цвіт нації, який міг би розвивати Україну своїм світлим розумом, працьовитими руками, сміливими ідеями.
Хай добрий спомин про Захисника Богдана стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться в пам’яті рідних, колег, друзів, бойових побратимів.
Рогатинська міська рада висловлює щире співчуття родині з приводу непоправної втрати.
Про час зустрічі загиблого Захисника та чин поховання наш сайт повідомить додатково.
