Україна прощається з Героєм Мирославом Симчичем.
18 січня перестало битися серце Героя України, почесного громадянина Коломиї, легендарного сотенного УПА Мирослава «Кривоноса» Симчича, передає Правда.іф.
“100 років життя, 32 роки ув‘язнення, 5 років в УПА. Довгий і важкий шлях, який він пройшов достойно. Він став прикладом для тисяч нових симчичів, що як і він вміють перемагати загарбників. Прощаємося із сотенним УПА під звуки повітряної тривоги”, – написав історик Володимир В’ятрович.
Чин похорону розпочався у Катедральному соборі Преображення Хрисового, далі процесія пройшлася вулицею Театральною до ратуші, а звідти рушили на міське кладовище “Монастирок”, де Героя і поховали, передає Інформатор.
Щоб віддати честь та провести в останню путь сотенного УПА, приїхало чимало відомих громадських та релігійних діячів. Очолив похорон Єпископ Чернівецький преосвященний кир Йосафат Мощич у співслужінні з численним духовенством Прикарпаття.
Мирослав Симчич народився 5 січня 1923 р. в с. Вижний Березів на Косівщині в родині селян. 3 ініціативи маминого дядька Григорія Голинського, колишнього курінного УГА, навчався в “Рідний школи” в с. Нижній Березів. 1939 р. пшов до вечірньої школи в с. Середній Березів.
1941 р. вступив до Юнацької ОУН. За німецької окупації – учень ремісничої школи в Коломиї. Восени 1943 р. скерований до куреня УНС. Навесні 1944 р. курсант старшинської школи в с. Космач. По закінченні очолив чоту в сотні «Криги» в БУСА. Від листопада 1944 р. – командир чоти в Березівський сотні.
15. 01. 1945 р. командував знаменитим Рушірським боєм. Отримав поранення в руку. Якийсь час по загибелі сотенного «Мороза» очолив Березівську сотню.
04. 12. 1948 р. в сутичці з МГБ потрапив непритомний в полон. 1949 р. військовим трибуналом у Станіславі засуджений на 25 років позбавлення волі.
7. 12. 1963 р. звільнений, але 30. 01. 1968 р. заарештований повторно.
1985 р. звільнений, відбув у неволі 32 роки, 6 місяців і 3 дні. Повернувся до м. Запоріжжя, де мешкала дружина Раїса, сини Ігор і Мирослав.
27.03. 1996 р. отримав ордер на однокімнатну квартиру на бульварі Л. Українки в Коломиї, де проживав з дружиною Раїсою до останніх днів.
Очолював у Коломиї Братство ОУН-УПА. Проводив велику громадську і просвітницьку роботу.
14. 10. 2022 р., згідно з указом президента, став Героєм України.
