Навчати, ділитися досвідом, вчитися і зроджувати нові покоління, готові до борні за Україну — так він казав про свою мотивацію
На Запоріжжі 7 грудня загинув керівник Івано-Франківського Пласту Назар Лугарєв. Під час виконання бойового завдання Назар потрапив під мінометний обстріл біля Гуляйполя, разом з ним полягли два побратими, пише Правда.іф з посиланням на Укрінформ.
«Не віримо, що ти уже не з нами. Не віримо, що не почуємо більше твоїх настанов, порад і метафор! Обіцяємо, що виконаємо усе, що ти просив і про що мріяв. Немає слів, немає емоцій, щоб описати усю біль, сум, що відчуває зараз кожен, хто тебе знав. Ти завжди у наших серцях, Лу».
«Я жодного разу не бачив його без посмішки… Він говорив хлопцям, що вони як пальчики, які мають зібратись у кулак, щоб добре дати по пиці москалю. З таким настроєм він поїхав на фронт», – розповідає старший пластун Денис Жарков.
У 2013 році після строкової служби в армії Назар підписав контракт із ЗСУ і захищав українську землю на Донбасі. За його плечима були роки служби в десантно-штурмових військах. Назар був інструктором з повітряно-десантної підготовки та інших вузьких спеціальностей, притаманних кадровому військовому.
«В армії я був керівником і це є те, чим хочу займатися: навчати, ділитися досвідом, вчитися і зроджувати нові покоління, готові до борні за Україну!», – так пояснював Назар Лугарєв свою мотивацію очолити Івано-Франківський Пласт у 2018 році.
У 2022 він знову взяв до рук зброю, аби дати відсіч російським агресорам. На той час Назар Лугарєв був студентом 2-го курсу магістратури Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, де вивчав політологію. У боях в Запорізькій області брав участь як головний сержант 1-го стрілецького взводу 2-ої стрілецької роти 78-го окремого батальйону 102-ої окремої бригади ТрО імені полковника Дмитра Вітовського.
«Нам здавалося, що з таким досвідом, з військовою кар’єрою, зі знаннями і навичками Назар, умовно, був у більшій безпеці. Але, на жаль, так не є… Це був талант. Складні речі він вмів пояснити реально на пальцях. Своєю іскрою, мріями та ідеями він умів запалювати людей довкола», – пригадує пластун Іван Пукіш.
«Назар загинув за нас, за Україну. Мріяв про перемогу, мирне небо і марив вихованням свідомої молоді. Він встигав бути всюди, допомогти та підтримати усіх. Він був найкращим з кращих. Він навчив нас любити себе, любити рідних, друзів і бути собою. Пишаємось тобою, наш Героє!», – написав Пласт Івано-Франківська.
12 грудня родина Назара Лугарєва отримала найвищу пластову нагороду, що надається посмертно за геройський чин — Залізний Пластовий Хрест.
Назара Лугарєва поховали на Алеї Слави Івано-Франківського міського кладовища у Чукалівці. У Героя залишилася дружина Мар’яна та син Данило.
