Частина втрат на війні — через інфекційні захворювання. Звісно, багато що змінилося з часів Першої та Другої світових воєн, зʼявилися антибіотики та вакцини, але інфекції дошкуляють і в сучасних війнах.
Наразі йдеться не так про втрати особового складу, як про шкоду бойовій готовності. Візьмімо для прикладу кишкові інфекції, яким неможливо запобігти вакцинацією, особливо якщо йдеться про дорослих людей.
Саме норовірус був поширеним під час війни в Іраку (1992–1997). Проте кишковим інфекціям легко запобігати за умов дотримання простих правил — мити руки та вживати чисту воду. Лише холері та черевному тифу ми можемо запобігти вакцинацією. Летальність від цих інфекцій після щеплень дуже активно знижувалась.
Якщо в часи Першої світової війни вона становила 8%, то вже під час “Бурі в пустелі” це був 2,1%. Проте в деяких країнах відсоток міг становити й 6,4%. Наприклад, у Сомалі. Імовірно, частково це можна пояснити особливостями регіону і тим, що солдати просто не мають імунітету до локальних інфекцій. Але ми воюємо на своїй землі, тож нам не загрожують малярія, лихоманка Ебола чи інші екзотичні хвороби. Проте є в нас одне вразливе місце: Україна й досі пасе задніх у рутинній вакцинації. До деяких хвороб ми особливо вразливі під час війни. Перебування на фронті ускладнює доступ до медичної допомоги та своєчасну діагностику. Отже, що важливо знати про щеплення військових.
Відповідно до національного календаря щеплень, доросла людина ще в дитинстві повинна мати щеплення проти:
- туберкульозу (БЦЖ);
- поліомієліту;
- кашлюка;
- дифтерії та правця (ревакцинація що десять років);
- кору, паротиту, краснухи;
- гепатиту В (щеплення мають ті, хто народився після 2000 року).
Але перелік вакцин, які можуть запобігати різноманітним захворюванням, набагато ширший, і частину з них можна зробити лише власним коштом. Подивімося ще на міжнародний досвід.
Ось рекомендації щодо щеплення Європейського командування Збройних сил США:
Вакцина проти Covid-19: рекомендована.
Вакцина проти гепатиту A: обовʼязкова.
Вакцина проти гепатиту B: обов’язкова.
Вакцина проти грипу: обовʼязкова залежно від сезону та частини світу, де на цей час циркулює вірус грипу.
Вакцина проти кору / паротиту / краснухи: обовʼязкова.
Вакцина проти менінгококової інфекції: обовʼязкова.
Вакцина проти пневмококової інфекції: обовʼязкова для людей з групи ризику, наприклад, військових з бронхіальною астмою.
Вакцина проти поліомієліту: обовʼязкова.
Вакцина проти сказу: обовʼязкова для тих, хто має ризик зустрічі з дикими тваринами.
Вакцина проти дифтерії та правця: обовʼязкова.
Вакцина проти вітряної віспи (вітрянки): обовʼязкова.
Вакцина проти черевного тифу: обовʼязкова.
Вакцина проти жовтої лихоманки: обовʼязкова, тільки якщо відрядження не[ОВ1] буде в такі країни, як Коморські острови, Марокко чи Туніс.
Ще раз підкреслюємо, що деякі з цих вакцин доречні, лише якщо військовий має відрядження в певні країни. Що ж із цього переліку актуальне саме для наших захисників?
Спробуймо розібратися, від чого і як захищає кожна згадана вакцина, і з допомогою експертів з’ясувати, як військовий може пройти щеплення до та після мобілізації.
Щеплення проти COVID-19. Хоча воно не обовʼязкове ані за рекомендаціями Міністерства охорони здоровʼя, ані за стандартами Європейського командування США, проте, як пояснює інфекціоніст Євген Щербина, ті умови, в яких переважно живуть військові, підвищують ризики підхопити респіраторні захворювання, також і коронавірусну інфекцію.
“Я вважаю, що кожен, хто йде в армію, повинен щепитися проти коронавірусної інфекції. Військові часто живуть в умовах скупчення людей, наприклад, у казармах. Усе це підвищує ризики зараження. Для захисту людина повинна мати дві дози вакцини. Перший бустер (ревакцинація) необхідно зробити через 5 місяців після первинного курсу всім людям, старшим за 18 років. Друга бустерна доза дозволена всім повнолітнім з інтервалом щонайменше 4 місяці після першої бустерної дози. Наразі доступними для дорослих в Україні є вакцини від кількох виробників і на різних платформах: “Файзер”, “Джонсон і Джонсон”, “Синовак”, — пояснює лікар.
Щеплення проти гепатитів А та B. Євген Щербина пояснює, що чимало людей, які нині перебувають у війську, народилися до 2000 року. Саме на початку нульових в Україні запровадили щеплення проти гепатиту В для дітей. Війна — це травми, контакт з кровʼю, переливання крові, тому це щеплення є одним з базових для військових.
“Якщо ви ніколи не щеплювалися проти гепатиту B або не маєте жодної інформації про щеплення, варто вакцинуватися за схемою 0–1–6 місяців. Тобто перша доза, через місяць — друга доза і ще через 5 місяців — третя доза. Звичайно, якщо ви вже у війську й очікуєте відрядження на фронт, ця схема не підійде. Проте можна скористатися прискореною схемою: 0–7–21 день, а через рік отримати четверту дозу”, — пояснює інфекціоніст.
Фото: facebook/Євген Щербина
Євген Щербина
А от щеплення проти гепатиту A роблять за дводозовою схемою: перша доза, а через 6 місяців — друга. Гепатит A легко підхопити, якщо людина тривалий час перебуває в антисанітарних умовах і не має доступу до чистої води.
Щеплення проти грипу. Це сезонне щеплення, яке важливо робити щороку. Так само, як і коронавірусну інфекцію, грип легко підхопити, якщо тривалий час перебувати в закритому приміщенні в тісному контакті з людьми.
“Вакцина в Україні зʼявляється зазвичай восени, проте щепитися можна впродовж усього сезону. Пік захворюваності в Україні спостерігають упродовж грудня-січня, але кожного року ймовірні свої особливості”, — каже Щербина.
Вакцину можна придбати власним коштом. Для медиків, вагітних і співробітників сектору безпеки вакцинація від грипу в Україні безоплатна.
Щеплення проти кашлюка, дифтерії та правця. В ідеалі до настання дорослого віку кожна людина має отримати чотири щеплення проти кашлюка і шість від правця та дифтерії. Вакцини комбіновані, тобто містять очищений дифтерійний і правцевий анатоксини й інактивований кашлюковий компонент. Проте два останніх щеплення не мають кашлюкового компоненту, тож у підсумку ви повинні мати 6 щеплень. Останню в дитячому віці дозу вводять у 16 років. Далі що десять років проходить ревакцинація проти дифтерії та правця. В ідеалі — у 26, 36, 46 років і так далі.
Якщо не маєте даних про щеплення в дитинстві або впевнені, що батьки не вакцинували вас, можна розпочати курс заново за схемою 0–1–7:
“Тобто зараз, через місяць і ще через 6 місяців після введення другої дози”, — підсумовує лікар. Основна загроза в тому, що навіть неглибоке поранення може призвести до зараження і спричинити правець, особливо якщо йдеться про антисанітарні умови, про забруднення рани ґрунтом, фекаліями тварин тощо.
Щеплення проти пневмококової інфекції. Велику кількість усіх пневмоній викликає бактерія пневмокок, або Streptococcus pneumoniae. Вона спричиняє не лише пневмонію, але й отити, синусити і може призвести навіть до сепсису. Якщо взяти статистику США, то у 2019 році пневмококова інфекція забрала життя 3250 людей.
Фото: EPA/UPG
Захворіти може і дитина, і доросла людина.
Проте є й особливо вразлива частина суспільства:
- діти віком до 5 років і віком від 5 до 18, якщо вони мають певні хронічні захворювання;
- дорослі люди з хронічними захворюваннями;
- люди віком 65+ незалежно від наявності хронічних захворювань.
На те, чи захворієте ви на пневмококову інфекцію і як важко її перенесете, впливає також і загальний стан вашого організму: наскільки виснажені фізично, наскільки якісно харчуєтеся, чи перебуваєте весь час у стані гострого стресу. Що дуже нагадує стан бійця, який тривалий час перебуває на передовій.
Пульмонологиня Марина Корчинська рекомендує щепитися від пневмокока перед відрядженням на фронт, якщо боєць має таку можливість. “Проблема в тому, що дані про хвороби солдатів упродовж масштабних війн саме на Європейському континенті часто обмежуються досвідом Другої світової, а там ключову роль у зменшенні смертей від хвороб зіграли антибіотики, а не вакцини”, — каже вона. Корчинська додає, що деякі дослідження показують відсутність ефективності пневмококової вакцини для молодих рекрутів. Але цих досліджень не проводили в умовах такої війни, як наша. “Війна — це обмежені умови допомоги. Тому якщо є змога перестрахуватися — це варто зробити”, — каже лікарка.
Менінгококова інфекція (МІ). Основними клінічними ознаками МІ є менінгіт і сепсис. Менш поширені — ураження суглобів (артрит) і пневмонія. Менінгіт стається не через те, що ви не носите шапку чи вийшли на холод з мокрою головою. Його спричиняють віруси, бактерії, грибки. Серед таких збудників є й менінгокок. Саме проти інфекції, що спричинена ним, є вакцина. І враховуючи контакти, що їх мають військові в казармах, зробити її не зайве, якщо є така можливість. Цю вакцину можна придбати лише власним коштом.
Щеплення проти сказу. Зазвичай таке щеплення роблять уже після того, як скажена тварина чи тварина з підозрою на сказ вкусила або обслинила людину.
І хоча не можна сказати, що всім без винятку військовим рекомендують профілактичне щеплення проти сказу, досвід війни показує, що над цим щонайменше варто замислитись, каже військова медикиня Галина Іваненко (імʼя змінено на прохання експертки).
Як організувати щеплення військовому?
Як пояснює інфекціоніст і голова національної технічної групи з питань вакцинації (НТЕГІ) Федір Лапій, якщо ви вже військовий і хочете вакцинуватись, то вам варто звернутися до командира та медика частини. З організацією вакцинації проти COVID-19 та дифтерії / правця можуть допомогти Департамент охорони здоров’я в області. “Є лист-розʼяснення Міністерства охорони здоровʼя, що військові частини або військові можуть бути не в пунктах постійної дислокації, на зборах, бути вже в прифронтовій зоні. Відповідальні за медицину в частині звертаються до департаментів охорони здоровʼя для організації вакцинації”, — каже він. Лікар також додає, що є виїзні бригади, які можуть проводити вакцинацію на самих полігонах.
Матеріал підготовлено в межах регіональної комунікаційної кампанії з підтримки вакцинації проти COVID-19, що ініційована Міністерством охорони здоров’я України та Центром громадського здоров’я МОЗ України.
