Чоловік вперше пішов на війну 2014-го, а потім – на початку повномасштабного вторгнення рф.
На Прикарпатті вдова десантного командира Олега Перегуди взялася втілити в життя його мрію – облаштувати реабілітаційний центр для військових.
Сім’я на власному досвіді дізналася, що допомога психологів та реабілітологів дуже потрібна для тих, хто пройшов пекло війни.
Адже Олег сам воював, а тому в нього зародилася ідея створити реабілітаційний центр. Втім, не встиг.
Як починання загиблого військового продовжують його рідні – у сюжеті ТСН.
Реабілітаційний центр для військових облаштовують на місці, де колись тут була водонасосна станція Калуша. Там – велике приміщення та 2,5 га прилеглої території. Нині за головну тут – Василина. Саме вона й втілює мрію свого загиблого чоловіка. Олег Перегуда командир роти 80-тої десантно-штурмової бригади загинув торік у бою за Донеччину.
“В голові вже немає думок: чому я, чому він, за що це мені, за що це нам? В голові тільки його фрази: “Хто як не ми”, – каже вдова загиблого військового Василина Перегуда.
Вперше боронити країну від ворога Олег Перегуда пішов ще 2014-го. Він був добровольцем з Майдану. Воював два роки. Пройшов Попасну, Комишувату, Кримську, Курдюмівку. Коли повернувся додому, дружина його не впізнала.
“Це було відчуття подавленості, нерозуміння “де я зараз, що зі мною”. Це була така межа, неможливість забути, що було там, і неможливість вступити нормально в цивільне життя”, – згадує жінка.
Тоді чоловіка врятувало спілкування у спілці ветеранів разом з психологами і людьми, що на фронті пережили те, що й він. Цей свій досвід подружжя й потім обговорювало не раз – поки Олег не сказав, що хоче створити реабілітаційний центр для військових. Адже, за його словами, “на війні легше, на війні чорне і біле – ти маєш просто вижити, а в цивільному житті дуже багато проблем”.
Закинуту водонасосну станцію під Калушем знайшов сам Олег. Але розпочалося повномасштабне вторгнення росіян. Чоловік знову пішов на фронт. У перервах між боями телефонував дружині та давав настанови, як рухати справу. Він придумав для центру назву “4.5.0”.
“Всі військові знають, що це означає. Він розказував, коли в рації чуєш “4.5.0”, то розумієш, що все добре, все спокійно”, – каже Василина Перегуда.
Нині його мрію про реабілітаційний центр узялася втілювати вона.дружина. Вона взяла територію у довготермінову оренду. Жінку підтримали рідні та друзі Олега. Вони планують облаштувати тут величезний зал зі спеціальними тренажерами для реабілітації поранених, кімнати масажу та психотерапії, а також спортмайданчик, теплиці і навіть басейн та вулики з бджолами.
“Наше завдання бути максимально доступним для кожного військового, який повертається з фронту”, – розповіла племінниця Юлія Перцей.
Нині друзі та родичі загиблого військового займаються проєктно- кошторисною документацією. Вдова Василина закликає долучитись до облаштування центру благодійників.
