Війна триває уже понад рік і більшість внутрішньо переміщених українців пустили коріння на новому місці – або ж повернулися додому. Почати життя спочатку нелегко, як і знайти роботу до душі чи відкрити бізнес.
Для тих, хто хоче розпочати власну справу, в Україні запустили грантові програми, наприклад, «єРобота». Ними можуть скористатися як переселенці, так і місцеві мешканці, пише Правда.іф з посиланням на Репортер.
Кава з вірою на краще
Олександр Снігуріцин з дружиною виїхали з-під окупації у квітні 2022 року. У рідному Херсоні Олександр працював баристою понад п’ять років, а ще викладав мистецтво приготування кави на курсах.
Кавова справа – це те, чим я живу. Тому ще десь за рік до війни ми почали думати, що було б добре відкрити свою кав’ярню. А ще моя дружина зайнялася домашнім кондитерством, – розповідає Олександр Снігуріцин. – Коли жити в окупації для нас уже стало неможливо, вирішили: якщо виїдемо, – відкриваємо кав’ярню.
Поїхати з Херсона вдалося завдяки групі в Telegram, де шукали попутників. Вирішили зупинитися в Івано-Франківську, бо вже мали тут знайомих херсонців.
Квартири тоді були дуже дорогі. Нас взяла сім’я безкоштовно. Я одразу пішов на роботу, працював баристою, – каже Олександр. – Тоді вирішили взяти кредит на відкриття свого бізнесу, але, як виявилося, під час війни банки кредитів не дають. Потім почули по телевізору, що запускають програму грантів для підприємців «єРобота» – і зацікавились.
Щоб скористатися державним грантом, потрібно було написати бізнес-план, подати заявку в центр зайнятості й пройти співбесіду.
Ми були в першій хвилі, тоді ще ніхто не знав, як це має виглядати, – говорить Снігуріцин. – Я написав бізнес-план, та виявилося, що його треба робити за іншим шаблоном. Але в результаті все вийшло. Зараз ми надалі співпрацюємо з центром зайнятості, тепер уже є більше розуміння.
Олександр отримав грант у 250 тис грн. Звісно, цього недостатньо, щоб повністю запустити бізнес, але початок є. Решту довелося позичати у знайомих.
У результаті, пів року тому на Галицькій, 29 херсонець відкрив кав’ярню Grain of Faith.
Ми допомагаємо військовим, молимось за перемогу. Назва перекладається як «зерно віри». Кожному з нас зараз потрібна віра – в перемогу, в Україну, в те, що все буде добре. Бо без цього можна хіба скласти руки, – каже Олександр.
Нині кав’ярня уже заробляє на себе, але прибуток переважно йде на покращення бізнесу. З часом, якщо все буде добре, планують розширити меню. А далі – жити на два міста. Бо хоч у Франківську Олександр і відчуває себе вже своїм, назавжди покидати Херсон не планує.
У мене була мрія – відкрити кав’ярню у Херсоні, тож хочу її втілити, коли там вже можна буде почуватися безпечно, – говорить Олександр Снігуріцин. – Вона теж називатиметься Grain of Faith і матиме таку ж концепцію.
У Франківську – як удома
Юлія Довгопольська відкрила кав’ярню «Просто кава» у Слов’янську сім років тому. Там з адміністраторкою Аллою Мініною вони розвинули бізнес, відкрили ще кілька закладів.
Спочатку планували не кав’ярню, а шоурум хенд-мейд виробів, – розповідає Алла Мініна. – Юля сама шила іграшки, тож хотіла об’єднати хенд-мейд майстрів, щоб вони могли продавати продукцію та вже на базі шоуруму зробити кілька столиків. Але ми знайшли гарне приміщення, з великою барною стійкою, тож вийшло навпаки: відкрили кав’ярню, а на її базі – шоурум.
Потім почалася повномасштабна війна, і згодом вирішили вивозити бізнес за програмою релокації від держави. Обрали Франківськ, бо тут було найбільше пропозицій оренди приміщень. Спочатку працювали як пекарня: Юлія Довгопольська створювала для інших кафе. А з 21 вересня уже відкрили кав’ярню – також завдяки «єРоботі».
Ми всі кав’ярні відкривали на грантові кошти, тому для нас це було нескладно, – розповідає Алла Мініна. – Складно було дочекатися результату, бо перед тим писали багато заявок на грантові програми і нам відмовляли. Тож був підвішений стан, коли чекаєш, розумієш, що вже хочеш працювати, але не можеш, бо грошей немає.
Крім закладу, що уже пів року працює у Франківську на Шевченка, 7, свою роботу відновила й «Просто кава» у Слов’янську. А в майбутньому жінки мріють відкрити кафе в Алупці – після визволення Криму – і в Херсоні та інших містах України. Але франківська кав’ярня точно продовжуватиме роботу.
Ми жодного разу не пошкодували, що обрали Івано-Франківськ, – говорить Алла Мініна. – Місто й люди надзвичайні, крута атмосфера – як вдома. Тут дуже багато кав’ярень, але конкуренції немає. Скоріше – дружня співпраця. Я вважаю, що люди ходять до людей. Хочеться відвідати інший заклад – сходіть, спробуйте, можливо, там вам буде краще. Якщо у нас – круто, залишайтеся з нами.
Гранти від держави
Грантова програма «єРобота» – допомога від держави на відкриття власного бізнесу з нуля або розвитку вже створеного. Підприємець, який отримує грант, зобов’язується створити щонайменше одне робоче місце. Від того, скільки працівників він зможе найняти, і залежить отримана сума.
На сьогодні надаємо до 150 тис грн – на працевлаштування однієї людини, до 250 тис грн – на працевлаштування двох, 500 тис грн – на чотирьох, – розповідає директор Івано-Франківського обласного центру зайнятості Василь Цимбалюк. – Гроші надаємо на придбання обладнання, сировини – ніякої готівки. Наприклад, людині потрібен кавовий апарат. Вона повідомляє нам, який і де хоче придбати, а ми купуємо це обладнання.
Грант видається на термін протягом трьох років. Сума погашення вираховується коштом податків, які сплачують за найманих працівників.
У 2023 до обласного центру зайнятості надійшло уже 272 заявки про надання мікрогрантів на розвиток бізнесу. Позитивні рішення винесли 36 людям, з яких четверо – внутрішньо переміщені.
Ми приймаємо рішення на основі співбесіди й того, як написаний бізнес-план. Зазвичай, якщо людина не складала його сама, це видно, – каже Василь Цимбалюк. – У центрі зайнятості ми консультуємо офлайн чи онлайн, як правильно це зробити.
Зокрема, щовівторка майбутні підприємці можуть пройти онлайн-консультації від центру зайнятості.
Також тут пропонують ваучери на перенавчання. Ними можуть скористатися звільнені з військової служби, старші за 45 років зі стажем не менше 15 років, ВПО, люди з інвалідністю та інші. Ваучером можна оплатити навчання у будь-якому виші (якщо вартість вище 26 840 грн – треба доплачувати самостійно) на професію зі списку.
Наразі Івано-Франківська обласна служба зайнятості видала 87 ваучерів за професіями кухар та електрогазозварник.
Також, згідно з постановою Кабміну, роботодавцям надають компенсації за працевлаштування ВПО. За кожного працевлаштованого – 6700 грн протягом двох місяців. Минулого року для 300 роботодавців на Прикарпатті перерахували компенсацію за працевлаштування переселенців, цього року – поки що для 77.
Люди цілої України
До повномасштабного вторгнення Михайло Лазарєв керував компанією, яка управляла проєктами та організовувала різні події. З початком війни все стало на паузу. Ще один бізнес – виробництво печива «Волхов» – теж спочатку зупинився, але через місяць відновив роботу. Так само знову працюють крамниця харківських сувенірів і кав’ярня «ЛяТюШо» – хоч вона й постраждала від обстрілів.
Печиво соціальне, доступне за ціною, але з якісних інгредієнтів: вівсяне, пісочне, пряники. Виробництво існує уже 27 років, – розповідає Михайло. – Про релокацію ми не думали: з кав’ярнею це ціннісно неможливо – там усе про Харків. Але почали співпрацювати з бізнесами в інших містах. Наприклад, у нас є серія кавових дріпів із сучасними культурними діячами Харкова. Зараз вони продаються у деяких кафе у Франківську.
Поїхати в Івано-Франківськ Михайло з дружиною вирішили влітку минулого року. Місто їм подобалося, до того ж подружжя чекало дитину й не почувалося достатньо безпечно вдома. Тут Михайло Лазарєв планує відкрити свою кав’ярню «третьої хвилі» у просторі «Фудотека», який скоро має з’явитися на «Промприладі». Крім кави обіцяють подавати місцевий фермерський продукт, але який саме, ще не розповідають. Для цього скористалися європейським грантом.
Можливості завжди є, і зараз їх особливо багато. Це тішить, що українцям довіряють, – каже Михайло. – Ми подавалися на різні програми. Ось зараз виграли спеціальний грант на відкриття бізнесу у Франківську. Щоб твою ідею підтримали, важливо розуміти, які цілі програми та що ти допомагаєш донору досягти його стратегічних цілей. У кожного свої вимоги.
Крім кав’ярні на «Промприладі», підприємець має ідею виготовляти печиво різних міст України.
А ще – запустити виробництво на Франківщині з перспективою виходу на європейський ринок. Але ні в якому разі не покидати рідне місто.
У нас є печиво, яке у Харкові виготовляють близько 50 років, харків’яни знають його як «союзне». Ми вирішили назвати його «харківським», а зараз виходимо з ним на національні мережі. А яке воно – печиво франківське, дніпровське, київське? Ми хочемо їх знайти, – пояснює Михайло Лазарєв. – До Харкова я їжджу дуже часто. У мене сильна прив’язка до міста, людей. Я розумію, що Харків дуже сильно змінився. Багато людей виїхали і може вже не повернуться. Тож ми налаштовуємо себе до того, що, хоч Харків і наш дім і наше ядро, ми станемо людьми цілої України. Вважаю, що відбудова України буде почи
натися з нашого бажання досліджувати свою країну.
Авторка: Ольга Романська
