На Івано-Франківщині українські військові відвідали школярів Лисецького ліцею з нагоди Міжнародного дня захисту дітей. У навчальному закладі вони спілкувалися та відповідали на запитання четвертокласників.
Як учні знайомилися з бійцями, читайте у репортажі Суспільного.
Ліцей відвідали вісім вояків, які наразі проходять лікування у Першому добровольчому хірургічному шпиталі. Серед них — й боєць Іван Кононенко.
“Позивний в мене Конан. Я сам — з Києва. Пішов добровольцем з першого дня великої війни для того, щоб вам було спокійно жити”, — каже Іван Кононенко.
Воїни розповідали учням про себе, свій військовий шлях, а також відповідали на запитання дітей. Їх у школярів було чимало, каже Конан.
Школярів цікавило, хто з бійців їздив на танку, як і де отримали поранення, що робили 24 лютого 2022 року та чим займалися військові до повномасштабної війни. За кожне питання діти отримували прапорці від бійців.
Свого прапорця отримав й Павло Олексин. У хлопчика він весь — в автографах військових. Школяра цікавило єдине питання: коли повернеться з війни його тато?
“Найбільше сподобалося, що воїни відповідали на питання і підписали прапорець. Хочу, щоб тут був і підпис мого тата. Чекаю, що десь влітку він приїде”, — говорить Павло Олексин.
Після питань та відповідей школярі обіймали військових та на згадку подарували синьо-жовті обереги. Дитячий талісман отримав й 20-річний солдат Арсен Юревич. Хлопець — родом з Івано-Франківська. Вже пів року лікується у Першому добровольчому хірургічному шпиталі. Боєць зізнається: на фронті дитячі обереги мають особливе значення.
“До поранення в мене на бронежилеті був такий маленький ангелочок. Я з ним бігав. Й після поранення він в мене зберігся. Поправ його і зараз ангелик чекає на мене вдома, коли я повернуся і буду з ним ходити”, — говорить Арсен Юревич.
Старшокласники Лисецького ліцею написали листи військовим. Одного з них зачитала педагогиня-організаторка Любов Стасюк.
“Ми дуже вдячні вам за те, що можемо ходити до школи, спокійно спати й взагалі жити. Переживаємо за вас, чекаємо, коли ви повернетеся додому. Дякуємо вам за все! Я за вас молюся, все буде Україна!” — каже Любов Стасюк.
Після спілкування зі школярами боєць з Маріуполя Микола Теребов пригадує й своє дитинство. Військовий каже: малим любив грати у футбол. А от до іграшкової зброї був байдужим. Чоловік не міг уявити, що колись візьме до рук справжню зброю.
“Я радію, що дітки усміхаються, радіють життю — виконують своє дитяче завдання, тому що дитинство, на жаль, дуже швидко закінчується і його треба цінувати. А ми всі докладаємо зусиль, щоб у них воно було”, — розповідає Микола Теребов.
