Снайпер з Івано-Франківщини Володимир Брамський на позивний Шериф з початку повномасштабної війни служить у Нацгвардії України.
У квітні 2023 році під час виконання службового завдання на Луганщині отримав уламкові поранення рук та ніг. Після реабілітації на Івано-Франківщині воїн повернувся на службу.
Про бої на Луганщині, як сім днів тримав оборону на позиції й повернення на фронт, військовий розповів Суспільному.
Воїн Володимир Брамський проживає у селі Глибівка Богородчанської громади.
До 2022 року він працював будівельником. А перший день повномасштабного вторгнення РФ зустрів у Миколаївській області, звідки одразу поїхав додому, щоб стати на захист України.
Свій перший постріл Володимир Брамський пригадує так:
“Хлопці кажуть: “Він (військовий РФ — ред.) вже ближче”. Десь так підійшов метрів 170 було, з ліхтариком. І от це був перший мій постріл, що я вистрілив. І влучив. Вони прийшли на нашу землю і їх треба там положити всіх. Хай удобрюють землі”.
Боєць від лютого 2023 року воював на Луганському напрямку, проводив розвідку. Розповідає, як сім діб тримав оборону позиції.
“Більше проводилася розвідка. Дивилися — там їде машина, там виїжджає танк, там ті наступають. Тяжко було. І ти біжиш і чуєш — приліт. Падаєш, встаєш, знову падаєш”, — говорить Володимир Брамський.
Шериф розповідає, що коли не вистачало бійців на позиції, він завжди приходив на допомогу: допомагав виносити поранених, рив окопи, приносив воду та боєприпаси.
Під час виконання службового завдання на Луганщині у квітні 2023 році боєць потрапив під танковий обстріл військами РФ.
“Почав по нас працювати танк. Одна група так відділилася від нас. Одні пішли вліво, а інші в розбіжку. Танк працював по нас. Раз постріл. Ми присіли, поховалися. Другий раз. Третій раз. А четвертий раз, як по нас “лупнули” — ми попадали. Десь сім людей”,— розповідає Шериф.
Володимир отримав численні уламкові поранення в обидві руки та ноги.
“Мені досі в очах той вихлоп, коли снаряд вилітає і йде залп. Так ніби 10, 20 чи 30 тисяч вольтів пройшло. Тоді, хлопці кричали: “Я трьохсотий, я трьохсотий”. Мене найпершого винесли, бо поранення були важкі. Я був — найтяжчим. Навіть зараз, коли блискавка і грім, мені пригадується той залп”, — каже Володимир Брамський.
