Відбудовувати Україну після війни планує Богдан Сенів. Зараз служить у Хмельницькому районному центрі комплектування. Родом він з Івано-Франківщини.
Виріс, каже, на розповідях діда про українську повстанську армію. З перших днів повномасштабного вторгнення пішов боронити Україну. Свою історію військовий розповів Суспільному.
“3 березня я призвався по мобілізації в ряди України, ряди української армії на захист Батьківщини, на захист своїх дітей, на захист свого народу, землі, де проживали наші батьки, діди, прадіди”, — розповідає Богдан Сенів.
Богдану Сеніву – 54. Родом із Побережжя, що на Івано-Франківщині.
“Одружився пізно, виховую на сьогодні два сина, вже повнолітні. Живу з матір`ю, якій 88 років. Жінка померла”, — каже військовослужбовець.
У дитинстві Богдан слухав історії діда про Українську повстанську армію. Каже: той прагнув незалежності України.
“Вона прийшла раз, головиха, і каже: “Олексо, а що це в тебе на стіні висить? — А він каже: Анно, а ти що не бачиш, це моя фотографія — Я бачу, що твоя фотографія, а що в тебе на костюмі? — Дід був такий нарваний чоловік. Великий. Каже: Це є символ, український символ, це є тризуб, Анно”, — згадує чоловік.
Перше військове хрещення, каже Богдан Сенів, пройшов торік у червні на Луганщині. Захищав і Донеччину.
“Тут взяв автомат і, що я його не бачив, треба було стати. Ми більше стояли на обороні: обороні села. Щоб ворог не просунувся далі, щоб не дістав собі дорогу, відкриту дорогу на Бахмут, на Соледар. Це була їхня основна мета. Всіляко бувало: і спека, і дощ, і сніг, і вітер”, — каже військовослужбовець.
Богдан Сенів говорить: сили оборонятися давала згуртованість.
“Згуртованість побратимів, згуртованість того всього, що ми знаємо, що назад вже немає куди відходити. Ми знали, що назад ми не відійдемо — тільки вперед, і тільки перемога. Наша перемога”, — розповідає Богдан. Додає, полонених брав, але і словом із ними не обмовився.
Після поранення на фронті Богдан Сенів продовжує служити у другому відділі Хмельницького районного центру комплектування та соціальної підтримки. За спеціальністю Богдан — маляр-штукатур. Мріє після війни відновлювати Україну.
“Я обіцяв ще в Коломиї, коли я був. Хлопці, як ця війна закінчиться, я піду на відбудову тих будинків. Можливо, вони будуть панельні, можливо вони будуть цегляні”, — додає військовослужбовець.
