Уродженець Луганщини, український захисник Микола, який зараз лікується на Волині, був поранений під Оріховим.
Приголомшливу історію порятунку бійця розповідає волинське видання “12 канал”.
Наприкінці весни його з побратимами відправили для підкріплення одного з українських підрозділів, які довго стримували натиск ворога. За словами Миколи, він з побратимами не очікували, що на позиціях залишилося лиш декілька бійців.
“Ми приїхали на позицію, там виявилося усього троє людей із 24-ї бригади”, – говорить Микола.
Тим часом окупанти атакували позиції і обходили позиції ЗСУ із тих сторін, де українські захисники не могли вести вогонь. Під час зіткнень Микола був поранений.
“Вони сипнули на нас підствольниками. Із підствольника мене вдарило шматком землі чи глини по ключиці. Я присів, мені важко було дихати. До мене лікар підскочив, сказав, що зламана ключиця”, – розповідає захисник.
Далі він мало що пам’ятає. Пригадує, що його трясли і намагалися привести до тями. Коли чоловік отямився, в окопі вже нікого не було. Побратими були впевнені, що Микола мертвий, і в метушні під обстрілами залишили його в окопі.
Дві з половиною доби чоловік повзав у лісі, аби розшукати когось, а над головою постійно літав російський дрон.
По тілу чоловіка повзали мухи. Через те, що рани були необроблені, у них завелися хробаки. Як виявилося, вони й допомогли Миколі вижити, адже зупинили кров і прочистили рани від омертвілої шкіри.
“Долоня в мене відмовляє, раз — і повисла. Я подумав, що хробаки перегризли. Я затягував, але мухи все одно пролазили та лупили цих опаришів, мене це дратувало. Воно все чешеться, болить”, — розповідає боєць.
Блукаючи в лісі, Микола таки натрапив на окоп українських захисників. Його одразу евакуювали в Дружківку, потім у Дніпро, а далі в Луцьк. Боєць пережив вже 5 операцій.
Микола розповідає, що його колишню дружину й доньку обманом вивезли до Росії, у Воронежську область, де вже й дали російські паспорти.
Микола дізнався, що його донька вже пішла в російську школу. Останній раз, коли боєць розмовляв із донькою, дівчина сказала, що хвилюється за нього, але не може з ним спілкуватися, бо боїться за своє життя. Зараз він не має змоги зв’язатися з донькою, але вірить, що Україна переможе, а його рідні повернуться додому.
