У липні 2023 в Івано-Франківську завершився міжнародний архітектурний конкурс ідей на концепцію з реставрації двох пам’яток архітектури на вулиці Левка Лук’яненка.
Про це пише Правда.іф з посиланням на Репортер.
Фіналістів визначили, про ідеї поговорили – а що далі?
Переможця немає
Міжнародний відкритий архітектурний конкурс ідей на концепцію реставрації з пристосуванням будівель на вулиці Левка Лук’яненка (колишня Мельничука) 14 і 16 в Івано-Франківську відбувся 17 липня. Як повідомляють організатори, всього отримали 135 заявок із 40 країн світу, але загалом на конкурс подали вісім проєктів.
Організатори планували знайти ідеї нового використання старих будівель – з метою подальшої реставрації. Журі, до якого увійшли архітектори з Франківська, Києва, Львова, а також з Австрії та Італії, визначили третє й друге місця, а перше залишилось не зайнятим.
Так, друге місце отримав проєкт авторів з Нью-Йорка – Ельвіри Годжі, Шерон Девіс, Джейкоба Смайлі, Ніфемі Онабанджо. Як розповідає відповідальний секретар конкурсу Андрій Назаренко, їхня ідея – це мікс із трьох функцій, які автори назвали «Творення», «Майдан» та «Пам’ять». У будівлях мають бути студії для митців, великий громадський простір і музей, або, як назвали це автори, «банк пам’яті».
Проєкт передбачає дуже багато втручань у конструкції будівель, такі як знесення внутрішніх стін і навіть перекриттів, що не відповідає українському пам’яткоохоронному законодавству, – каже Андрій Назаренко. – Втім, конкурсна робота пророблена на надзвичайно високому рівні. Автори зробили хороший аналіз будівель, глибоко вникли в міський контекст. Навіть на конкурсних візуалізаціях використали портрети відомих франківців і франківок: Прохаська, Вітовської, Вірастюків, Андруховича. Тому авторів вирішили відзначити, але з рекомендаціями адаптувати проєкт під українське законодавство.
Третє місце зайняв проєкт Сергія Адаменка та Катерини Прокоф’євої із Сум. Їхня ідея полягала в тому, щоб створити мультифункціональний культурний центр у цих пам’ятках.
Це дуже недорогий проєкт, який передбачає реставрацію будівель в такому вигляді, як вони є зараз (навіть без перепланування), знесення огорожі з подвір’ям філармонії і створення всередині сучасної скульптурної форми як магніту притягання й інтеграції в міський простір, – розповідає Андрій Назаренко.
Реставрація або консервація
Як пояснює Андрій Назаренко, архітектурний конкурс розпочався ще до повномасштабного вторгнення і мав завершитись 1 березня 2022 року. Але війна внесла корективи.
Остання довоєнна робоча зустріч, яку я особисто провів ввечері 23 лютого, – ми з оргкомітетом обговорювали деталі після завершення прийому робіт, купівлю квитків для журі тощо. Зрозуміло, що нічого цього не відбулося і ми відклали конкурс аж до травня цього року, – каже відповідальний секретар. – Думаю, саме через війну ми отримали вісім проєктів, замість 20-25, на які «цілились». Проте й така кількість проєктів є достатня, щоб конкурс відбувся, а голосування журі показало, що цього достатньо навіть для тривалої насиченої дискусії.
Власником пам’яток є компанія «Благо Інвест Сервіс». Там запевнили, що мають намір їх реставрувати і користуватися, але не могли знайти функцію, щоб оживити будівлі. Тому й оголосили конкурс ідей.
Усі учасники певним чином «підстрахувалися» і надіслали проєкти – багатофункціональні комплекси, які все одно передбачали різні функції, – пояснює Андрій Назаренко. – Це проєкти культурних чи освітніх центрів, музеїв, готелів, бутиків – але не щось одне.
Під час голосування за призові місця жоден проєкт не отримав більшості голосів, щоб мати перше місце – три проти чотирьох. Тому абсолютного переможця не виявили. Згідно з правилами конкурсу, ініціатор може не реалізовувати один із проєктів-переможців, а використовувати напрацювання повністю або частково.
Зате, за словами Андрія Назаренка, авторський колектив другого місця вже озвучив свої наміри задонатити преміальні одній з українських ГО.
У ТОВ «Благо Інвест Сервіс» повідомили «Репортеру»: реставрувати будівлі планують, але сказати коли саме, зможуть після остаточного вибору проєкту та розв’язання організаційних питань.
Після проведення конкурсу ми активно аналізуємо проєкти, які здобули перемогу. Наша мета – знайти ті рішення та концепції, які найкращим чином відповідатимуть міському середовищу. Але вже зараз бачимо, що в кожному з проєктів є елементи, які варті відтворення, – кажуть у компанії. – Чи будемо реалізувати проєкти чи окремі ідеї з них, залежатиме від того, наскільки добре вони відповідають вимогам збереження історичного характеру будівель та як впишуться у загальний контекст міського середовища. Крім проєктів, які надійшли на конкурс, «Благо Інвест Сервіс» може розглядати можливість розробки альтернативних проєктів реставрації або навіть опцію консервації, якщо це буде виправдано з точки зору збереження їхнього історичного значення.
Реставрація конкурсів не потребує
За словами франківського архітектора-реставратора Ігоря Панчишина, архітектурні конкурси для Франківська – річ нетипова, але позитивна. Хоч у цьому конкурсі йдеться не так про реставрацію, як про переосмислення призначення будівель.
Це не стільки архітектурний проєкт, скільки економічний. Бо конкурсів на реставрацію не потрібно, адже існує законодавство, яке говорить, як саме треба реставрувати, – каже Ігор Панчишин. – Питання стояло скоріше в тому, яку їм можна надати нову функцію. А до реставрації приводить тільки одне – політична воля керівництва міста, району, столиці.
Але відреставрувати ці будівлі дуже важливо, адже вони мають архітектурну цінність для міста та внесені до реєстру.
Комплекс складається з трьох пам’яток різного часу і змісту. Третя будівля схована у дворі, про неї говорять мало, вона має номер 14А. Це будівля тридцятих років, абсолютно функціоналістична, – каже Панчишин.
У споруді під номером 14 на теперішній вулиці Лук’яненка у ХІХ столітті був будинок повітового староства, а до того – шляхетський суд. За радянських часів тут розміщувалася школа робітничої молоді. Під номером 16 колись була єврейська гімназія. У повоєнний час тут теж працювала школа, щоправда, уже не єврейська, а звичайна.
За часів незалежності в обох будівлях розміщувався економіко-правничий інститут, а останні роки вони стояли пусткою.
Будинок за адресою Лук’яненка, 16 – абсолютно аварійний, всередині навіть дещо демонтовували, – говорить Ігор Панчишин. – Там дуже цікавий дерев’яний ґанок – великий, двоповерховий. Коли збоку збудували філармонію, це було ніби й добре: вона підперла будинок, бо там просідав фундамент. Але з двору він все одно завалився, тож та частина зараз в аварійному стані. Зате та, що виходить на вулицю Мельничука, – у кращому стані.
Практично у дворі з цими пам’ятками з десяток років тому звели новий будинок. Цим займалася «Станіславська будівельна компанія». Попри протести активістів та архітекторів, які говорили про грубі порушення законодавства, новобуд таки звели. Він не лише порушив архітектурний ансамбль, а й погіршив стан пам’яток.
Під час будівництва викопали котлован. Цим самим зруйнували всю основу, – каже Ігор Панчишин. – Тоді ж під час розкопок знайшли залишки колектора, який заклали ще у XVIII столітті. А ще раніше там проходив оборонний мур Станіславівської фортеці.
Тож тепер головне, щоб нова реставрація не зруйнувала пам’ятки остаточно.