Радіотелефоніст Національної гвардії України Іван Цьомко із села Яблунька Солотвинської громади після операції з пересадки шкіри проходить реабілітацію в Івано-Франківську. Воїн отримав поранення під час виконання бойового завдання у Серебрянському лісі на Луганщині.
Про найважчі бої та реабілітацію після поранення нацгвардієць розповів кореспондентці Суспільного.
Іван Цьомко чотири місяці тому переніс операцію з пересадки шкіри. Він отримав поранення під час мінометного обстрілу 26 березня 2023 року. Військовослужбовець каже: так росіяни “привітали” його з Днем Національної гвардії України. Внаслідок “прильоту” міни поранило трьох бійців.
“Відчув вибух, дзвін у вухах. Бачу — навкруги дим, відчуваю біль у нозі, наче удар від автомобіля. Всюди — порох. А потім дивлюся — така чиста кров по окопі вже стікає”, — згадує Іван Цьомко.
З поля бою його з побратимами евакуювали швидко, продовжує нацгвардієць. Спочатку — до лікарні у Лиман, потім — у медичні заклади Харкова.
19 квітня Іванові Цьомку зробили пересадку шкіри в Івано-Франківську.
“Були такі думки, що, може, її (ногу — ред. ) відріжуть, буде ампутація. Але обійшлося. Чутливості на ступні спочатку взагалі не було. А зараз не відчуваю низ ступні”, — каже Іван Цьомко.
Чоловік пішов на фронт у перші дні повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Перші бої прийняв під Мар’їнкою, де тривалий час з побратимами тримав оборону. Були моменти, говорить нацгвардієць, коли дивом вижив.
“Я стояв під вікном, від РПГ прилетіло у стіну поруч. Мало що залишалося до того, щоб воно мені залетіло у вікно. Було чутно їхні викрики: “Саня, давай, заряжай. Раз, два, трі — вистрєл”. Багатьох хлопців контузило. Один побратим, що був зі мною на позиції, приходить увесь білий, запорошений — приліт був дуже близько”, — розповідає Іван Цьомко.
За словами воїна, найважчі бої були у Серебрянському лісі на Луганщині. Там військові РФ обстрілювати українські позиції з усього, що мали.
“Відпрацьовував танк, потім — мінометні атаки. Там постійно складно, бо війна має накопичувальний ефект. Кожного дня є бої, кожного дня ти стоїш на позиції й, що найважче, кожного дня є загиблі. Ти ніяк не застрахований. Це може статися і з тобою за годину, хвилину, наступного дня”, — говорить Іван Цьомко.
У рідному селі шукати внутрішній спокій боєць ходить на місце, де провів своє дитинство та юність.
“Там відчувається мир, спокій, затишок. Там можна “відключитися”, подумати про набагато важливіші речі. Трошки забути, що зараз відбувається. Хоча б на якийсь час”, — каже Іван.
“Боротися за правду. Боротися за людей. Сказати, що боротися за землю? Що таке — земля без людей? Вона нікому не потрібна. А за людей — так, варто воювати, варто боротися. А вже земля входить в інтереси людей. Бо що то за народ без своєї держави, без свого рідного краю?” — підсумовує Іван Цьомко.