ФГ «Овочі Слобожанщини» на Прикарпатті вирощує кавуни та капусту. Дивна назва господарства, як для цього регіону?
І справді, «Овочі Слобожанщини» родом з Купʼянщини, але через війну власники господарства змушені були евакуюватись. Так, колись найбільший виробник овочів у Харківській області, наразі має 35 га орендованих земель на Івано-Франківщині. Цьогоріч на орендованих землях власники господарства, сімʼя Федосієнків, вирощує капусту та кавуни.
Журналісти поговорили зі співзасновницею ФГ «Овочі Слобожанщини» Інною Федосієнко про те, чому вони релокувались без допомоги держави, що найважче при переміщенні бізнесу та на яких овочах в цьому сезоні заробити не вдасться, пише Правда.іф з посиланням на Куркуль.
Місяць просиділа вагітна в підвалі, а потім наважилась евакуюватись
У перший день вторгнення о 10 ранку сімʼя Федосієнків вже з зібраними речами стояла на порозі дому у Купʼянську з одним запитанням: «куди їхати?». Сімʼя вагалась: чи їхати в сторону Харкова, чи в с. Кіндрашівка, де знаходилось господарство.
«Ми послухали прогнози про війну на 2-3 тижні, тому вирішили пересидіти на місці й поїхали в сторону села. Там, у нас на складах були овочі, ми ще взяли теплі речі, бо розуміли, що треба буде спати у підвалі. Коли ми приїхали, то виявилось, що у наше село зайшли росіяни ще в перший день. Вони швидко пройшли його дорогою на Ізюм. А ми залишились в глибокому тилу, бо між нами й Ізюмом 50 км», — розповідає Інна Федосієнко.
Місяць фермерка з родиною прожила в окупації. Весь цей час вони перебували у підвалі. Як і у багатьох жителів в Інни були очікування скорого визволення.
«Пізніше люди почали просити овочі. У нас на той час ще була картопля, то почали її продавати чи роздавати. Так трохи відволіклись від новин і постійних думок про те, що буде далі», — пригадує жінка.
Слідом за людьми, 28 березня за картоплею прийшли й окупанти. Жінка пригадує, що в той час була дуже розгублена, бо усвідомлювала, що одного дня загарбники забрали продукцію, а завтра приїдуть і можуть забрати сімʼю у підвал. Тому вирішили евакуюватись.
«Виїхали спершу дівчата: я на другому місяці вагітності, мама і сестра. Ми поїхали евакуаційним автобусом, а чоловіки залишились, тому що їх не пропускали. Ми проїхали 17 блокпостів дорогою на Харків. І це був останній автобус, який виїхав з Купʼянська. На наступний день уже ті машини, які їхали тим маршрутом не пропускали, а дорогу замінували», — розповідає фермерка.
Незабаром відкрився ще один евакуаційний маршрут — з Борової до Краматорська. На цьому шляху було всього 2 блокпости, через які пропускали чоловіків. Тому через 10 днів батько та чоловік Інни змогли виїхати цим шляхом.
«Вони також заскочили в останній вагон. Бо Борову почали обстрілювати, а пізніше теж окупували. Тому ми всі дивом вибрались звідти. Натомість в селі залишилась вся техніка і все, над чим батько працював все життя», — поділилась Інна Федосієнко.
«Родючу та вільну землю в Україні знайти дуже важко»
Попередньо сімʼя Інни зупинилась у Тернополі. Потім жінки виїхали за кордон — пробули 4 місяці у Великобританії. А чоловіки в перший сезон осіли в Київській області, де спробували вирощувати кавуни у Броварському р-ні на Київщині. Землю їм надав знайомий фермер.
«На Київщині було всього 2 га землі, тому треба було шукати щось далі. Після 4 місяців за кордоном, я повернулась і ми почали шукати, де б осісти. Шукали-шукали й натрапили на землі поблизу Калуша на Прикарпатті», — розповідає Інна Федосієнко.
Жінка зазначає, що в релокації, пошуку землі, влада не допомогла. Все робили самостійно, оскільки працювали всією сімʼєю і звикли розраховувати самі на себе.
«Загалом на Заході України багато рівнин, які б могли підійти під овочі. Ми просто проїжджали повз Калуш, побачили ділянку з соєю і вирішили, що тут хороша земля. Дізнались, що ця ділянка в оренді, але взяли її у суборенду. Зараз це 35 га, але не всі вони обробляються», — додала фермерка.
На запитання «як після чорнозему звикли до землі у Калуші?» фермерка відповідає — «а як до такої землі можна звикнути?».
«Коли ми приїхали і вперше побачили цю ділянку, на ній росла соя. Нам здалось, що ґрунт пухкий, хоч і рудого кольору. А далі була тепла зима і ґрунт не вимерз. І весною ми отримали багато каміння і грудок на глині. Мабуть, їх було більше, ніж землі. Також клімат тут інший — дощовий та холодний. Тому садили овочі під плівку», — розповіла співзасновниця господарства.
Фермерка зізнається, що хороші землі в Україні давним-давно розібрані. Їх вже викупили або орендують на довгі терміни. І дуже важко знайти вільну родючу землю.
Серед інших проблем Інна Федосієнко вказує також на блокування реєстрації податкових накладних.
«Так, у нас є проблема з блокуванням накладних. Для решти фермерів у такому випадку зрозумілий алгоритм дій — куди звернутись і що робити. А у нас Торгово-промислова палата вимагає довідку про те, що не було фізичної можливості провести накладну. Таке відчуття ніби вони хочуть довідку, що почалась війна, оскільки строк реєстрації припадав на перші 2 тижні від початку бойових дій. То чи думала бухгалтерка в той час про те, як бігти на роботу і провести накладну, чи вона брала маленьку дитину і місяць сиділа у підвалі», — поділилась жінка.
«Хто посадив капусту цього року, той програв»
На Калущині в господарстві «Овочі Слобожанщини» посадили капусту та кавун. І прогадали, бо на капустку низька ціна.
«По збуту цей рік дуже невдалий для капусти. Цього овоча перевиробництво, ціна мінімальна і попит дуже маленький. І після окупації багато наших контрактів закрито з супермаркетами, в тому числі з АТБ. Тому, хто садив цей овоч, той прогадав», — розповідає Інна.
Натомість на кавуни цьогоріч є попит і хороша ціна. Жінка зізнається, що якби посадили тільки кавун, то фінансова ситуація була б кращою.
«Коли Купʼянщину деокупували, то батько повернувся туди й забрав деяку техніку. Але все одно ми залишились ні з чим. Нам важливо заробляти, а з овочів прибутки в рази кращі. Щоб гарно заробляти на зернових потрібно від 1000 га землі. А враховуючи ще й ситуацію з недоступністю кредитів, ми не можемо вкладати одразу великі кошти. А на овочах можна мати небагато землі, але добре заробляти, якщо є ціна. Але ціна є тоді, коли є попит. От цього року перевиробництво, відсутність попиту і ціни», — розповідає фермерка.
Зі слів Інни, останні 2 сезони овочі були дорогими. Тому всі кинулись їх вирощувати. Але не буває такого, щоб ціна трималась довго: те що дороге 1-2 сезони, на третій просяде в ціні за умови відсутності погодних катаклізмів.
«От 2 роки дуже дорогі кавуни. Я думаю, що у наступному сезоні вони подешевшають», — зазначає фермерка.
Цьогоріч сім’я Федосієнків посадила «на пробу» всього 2 га кавунів. Це замалий об’єм для великих мереж супермаркетів. Тому реалізовують їх на маленькі гуртівні та магазини у Калуші.
«Коли ми почали про себе розповідати, місцеві мешканці вирішили підтримати. Ми отримуємо повідомлення з запитаннями, де можна придбати наші кавуни. Тому почали продавати фактично з поля. Кавуни на цій землі виросли з оптимальною вагою у 6-8 кг, що ідеально підходить для однієї сімʼї», — додала Інна Федосієнко.
З її слів, сімʼя втратила фактично все і починає життя з нуля. Тому наразі завершує сезон в Калуші, але не виключає подальший переїзд, якщо знайдеться хороша земля.
