Вісімдесят першу річницю створення Української повстанської армії відзначали 1 жовтня. Минуло вже стільки років, а феномен УПА й досі залишається загадкою для істориків та військових експертів.
Як малочисельна партизанська армія без власної держави, фінансової підтримки, не маючи ані власних заводів із виробництва зброї, ані боєприпасів, могла так довго протистояти мільйонній окупаційній радянській машині? Відповіді на ці питання в матеріалі Жанни Дутчак. Вона занурилася в побут українських повстанців, пише Правда.іф з посиланням на Подробиці.
Ліс поблизу міста Калуша. Вхід у підземелля. Сьогодні його легко знайти, а вісімдесят років тому – все було замасковане, і про його існування знали одиниці.
Повстанці заводили воду у саму криївку, розповідає історик. Адже деякі з упівців не виходити на зовні по кілька місяців.
Ярослав Коретчук, історик:
Відсутність будь-яких благ цивілізації в таких місцях в замкнутому просторі. Не один день, не один місяць жертвували всіма благами – бути зі своєю сім’єю, жити спокійним мирним життям
Криївки у повстанців були різних розмірів, і могли мати по декілька кімнат. В них підпільники ховали зброю, боєприпаси, провізію, а ще облаштовували друкарні чи шпиталі.
У 1945 році наші повстанці у Станіславові з лікарні викрали рентгенапарат. Його теж розмітили в криївці. Це були криївки-шпитальки.
Ми відновили два яруси, а тут було три яруси. Було три кімнати, вони йшли у той бік. Одна – як комора, друга – для гігієнічних потреб, а третя велика – де відпочивали.
Облаштувати в лісі такий сховок – було надскладним завдання. І вимагало неабиякої винахідливості.
Ярослав Коретчук, історик:
Залишки криївок, бо пройшли десятки років, знаходять і сьогодні, які так і не були розкриті ворогом до незалежності України. Це свідчить, що повстанці були дійсно хорошими конспіраторами, вміли маскуватись.
Криївку біля Калуша підпільники використовували для тимчасового сховку на час облав радянської армії. Її звели шестеро молодих хлопців. Енкаведисти викрили їх у вересні 1945. Завдяки інформації одного зі зрадників.
Ярослав Коретчук, історик:
Криївка була оточена бійцями НКВД, які пропонували повстанцям здатися. Відмовившись здаватися і підірвавши себе гранатою, аби не потрапити живими до рук ворога, аби не бути підданими допиту.
Перші загони Української повстанської армії на Прикарпатті сформувалися в 1943. Активні бої збройного підпілля ОУН та відділів УПА тривали до 51 року. Повстанці змогли так довго боротися саме завдяки добре облаштованій мережі сховків.
Ярослав Коретчук, історик:
Роль криївки в житті упівця вона була досить важливою. Тому вірогідно, що якби не було ось цієї системи криївок, бункерів, український визвольний рух зник би був, розгромлений ворогом протягом двох-трьох років. Це дало можливість продовжувати протягом довгих років збройний опір окупантам.
Скільки саме криївок на Прикарпатті – і досі достеменно не відомо. Але історики впевнені: ця цифра може сягати десяти тисяч.
Ярослав Коретчук, історик:
Ми маємо дані, що в деяких окремих селах було до сімдесяти-вісімдесяти криївок на село, яке там складалося із двісті будинків. На городі, під будинками чи під господарськими будівлями були криївки. Ще більше криївок було у лісових масивах.
Активісти разом із місцевою владою відшукують сховки та відновлюють. Аби на прикладі героїчної боротьби українських повстанців виховувати молоде покоління українців.
Ярослав Коретчук, історик:
Як говорив свого часу Роман Шухевич, головний командир УПА, я як і всі мої вояки чудово розуміємо, що ми загинемо, але ми станемо добривом для української землі, на якому виростуть нові покоління борців за нашу незалежність. Виросли нові покоління, і ми бачимо, що є сучасні герої наших днів, які теж показують приклади героїзму як колись їхні діди.
