Традиційні для Гуцульщини давні хати, так звані ґражди, були завжди в якійсь мірі укріплені, оборонні.
Цікаву історію та старовинні світлини ґражд виклав у мережу прикарпатський колекціонер Robert Erik.
Оборонність її полягає в тому, що перед хати, від самих її бокових стін вибігають ще дві шеренги господарських будівель. Вони нижчі від хати, і дахи їх спадають назовні. Хата спирається боковими схилами на них, „тулить” їх до себе та бере під крило. Звідси назва їх – притули. Дахи тих частин господарських споруд, які прилягають до обох боків хати, зливаються з вищим від них дахом хати в одне ціле. Спереду обидві шеренги будівель, що становлять це укріплення, з’єднуються огорожею, зробленою з колод і покритою стрімким двосхилим дашком. Під самим дашком є маленькі віконця, радше отвори в огорожі. Це своєрідні стрільниці. Посередині огорожі – висока брама з дашком, вищим за решту загорожі, що підсилює враження замкнутості та безпеки.
Часом гражду будували в такий спосіб, що дві однакової височини будівлі, поставлених одна навпроти одної, на відповідній відстані утворювали боки загорожі, задній бік становили господарські споруди, а спереду цей чотирикутник замикався огорожею з брамою та віконцями. Здалеку виднівся тільки дах хати, немовби якийсь шолом, натомість „обличчя” її було заслонене огорожею, ніби маскою чи забралом.
Закоханий у Гуцульщину дослiдник-етнограф Станiслав Вiнценз на початку минулого столiття описав гражду заможного газди Фоки Шумея, яка, окрiм найстарiшої загородi, мала ще п’ять гражд, п’ять замкнутих подвiр’їв, куди ззовнi можна було дiстатися через низькi брами, накритi високими спадистими дашками. Коли всi брами замикалися, кожне подвiр’я ніби ставало окремим свiтом.
Все це мало виразну оборонну мету: давніше – від нападу грабіжників, а згодом – від хижаків, передусім вовків.
До наших днiв збереглося небагато ґражд. Поодиноко мiж горами стоять помилуванi часом старi гуцульськi хати з брамами. Чи не остання хата-гражда, в якiй дотепер ще живуть людi, збереглася на присiлку Iгрець бiля села Криворiвнi у Верховинському районі.
От би трапилася нагода переночувати в такій ґражді, десь високо в горах..Та ні, на жаль..час пливе невпинно, це тепер вже спогади..Минуть роки і буде нове покоління шукати в довідниках що означає таке дивне слово-Ґражда.
Оборонність її полягає в тому, що перед хати, від самих її бокових стін вибігають ще дві шеренги господарських будівель. Вони нижчі від хати, і дахи їх спадають назовні. Хата спирається боковими схилами на них, „тулить” їх до себе та бере під крило. Звідси назва їх – притули. Дахи тих частин господарських споруд, які прилягають до обох боків хати, зливаються з вищим від них дахом хати в одне ціле. Спереду обидві шеренги будівель, що становлять це укріплення, з’єднуються огорожею, зробленою з колод і покритою стрімким двосхилим дашком. Під самим дашком є маленькі віконця, радше отвори в огорожі. Це своєрідні стрільниці. Посередині огорожі – висока брама з дашком, вищим за решту загорожі, що підсилює враження замкнутості та безпеки.
Часом гражду будували в такий спосіб, що дві однакової височини будівлі, поставлених одна навпроти одної, на відповідній відстані утворювали боки загорожі, задній бік становили господарські споруди, а спереду цей чотирикутник замикався огорожею з брамою та віконцями. Здалеку виднівся тільки дах хати, немовби якийсь шолом, натомість „обличчя” її було заслонене огорожею, ніби маскою чи забралом.
Закоханий у Гуцульщину дослiдник-етнограф Станiслав Вiнценз на початку минулого столiття описав гражду заможного газди Фоки Шумея, яка, окрiм найстарiшої загородi, мала ще п’ять гражд, п’ять замкнутих подвiр’їв, куди ззовнi можна було дiстатися через низькi брами, накритi високими спадистими дашками. Коли всi брами замикалися, кожне подвiр’я ніби ставало окремим свiтом.
Все це мало виразну оборонну мету: давніше – від нападу грабіжників, а згодом – від хижаків, передусім вовків.
До наших днiв збереглося небагато ґражд. Поодиноко мiж горами стоять помилуванi часом старi гуцульськi хати з брамами. Чи не остання хата-гражда, в якiй дотепер ще живуть людi, збереглася на присiлку Iгрець бiля села Криворiвнi у Верховинському районі.
От би трапилася нагода переночувати в такій ґражді, десь високо в горах..Та ні, на жаль..час пливе невпинно, це тепер вже спогади..Минуть роки і буде нове покоління шукати в довідниках що означає таке дивне слово-Ґражда.