Скорботна звістка прийшла на Рогатинщину
Молодший сержант Ігор Мартиняк загинув від отриманих поранень несумісних з життям, внаслідок бойового зіткнення з противником в районі населеного пункту Гуляйполе Запорізької області
Про втрату повідовила Рогатинська МТГ, передає Правда ІФ
Захисник народився 4 травня 1983 року в селі Заланів на Рогатинщині. Закінчив місцеву школу і вступив у Перемишлянське ПТУ №61, обравши фах бухгалтера. Згодом заробляв на життя у різних фірмах нашої країни та закордоном. Але яскраво запам’ятався побратимам його хист до столярства, адже тривалий час Ігор Мартиняк працював майстром з виготовлення меблів на одному із підприємств Львова. А це ремесло стало в пригоді й у зоні бойових дій. Назавжди закарбується у спогадах воїнів «стіна духу», яку Ігор Мартиняк вирішив створити на фасаді їхнього помешкання.
«Волонтери часто привозили нам з допомогою дитячі листи і малюнки … Ми зберігали їх в коробці. Якось «Тадей» каже: «Чому вони у ящику стоять? Зробимо з них стіну, яка щодня буде підбадьорювати», – пригадує бойовий товариш. – Невдовзі ми привезли ДСП-плити і стали до роботи. Весь фасад хати, в якій мешкали, обклеїли дитячими творіннями, а також прапорами. Ця стіна справді додавала нам сили. Була важливим місцем перед бойовими завданнями».
Цю складну дорогу Воїна-будівничого Ігор Мартиняк розпочав з перших днів повномасштабної війни – 11 березня 2022-го. Щоб захищати Україну земляка не спиняли певні вади із зором й те, що до цього ніколи не тримав у руках зброю. Він чітко вирішив для себе – « Необхідно!». Тож добровільно записується у ТрО, проходить навчання і 26 квітня вже вирушає у Запорізький напрямок.
За плечами військового майже два роки оборони, непрості будні Воїна, які переплітаються з доброю звісткою з дому – народився синочок Тадейчик.
«Важко було повертатися на фронт, коли тримаєш на руках немовлятко. На тебе дивляться ті маленькі, щирі оченята, але треба назад. Мусиш, бо хочеш захистити своїх рідних, синочків…», – говорив бойовим друзям Ігор Мартиняк.
І молодший сержант 1 стрілецької роти 75 батальйону 102 бригади робив це до останнього подиху. 6 листопада, коли ворог наблизився впритул, він не покинув позиції. Попри важкі травми й поранення продовжував оборону. А останніми його словами стали «Слава Україні!».
Сьогодні у маленьке затишне село на Рогатинщині «дісталася війна». Вона прийшла дуже страшно – з трагічними рядками сповіщення до матері Галини:
«Ваш син, молодший сержант Ігор Мартиняк загинув від отриманих поранень несумісних з життям, внаслідок бойового зіткнення з противником в районі населеного пункту Гуляйполе Запорізької області».
Без рідної людини назавжди залишились мати, дружина, сини Максимко і Тадейчик, сестри Любов і Наталія з родинами.
Рогатинська міська рада висловлює щире співчуття близьким і побратимам загиблого Захисника. Хай Господь дасть сили Вам пережити це невимовне горе.
