На Бойківщині є майстри, які роблять дримби. Музичин Віталій з селища Вигода майструє не просто інструмент, а витвір мистецтва.
Про це пишуть на фейсбук-сторінці Я бойко, передає правда ІФ
Дри́мба, дрімля, варга́н, варґа́н — обертонний самозвучний язичковий інструмент. В основі інструмента лежить невелика металева підківка (дуга), до якої посередині прикріплено сталевий язичок, інколи два. Язичок наприкінці закручений задля безпечних ударів. Дуга інструмента притискається до зубів, інколи до губ. Ротова порожнина служить резонатором. Музикант пальцем вдаряє язичок, ніби щипає, а артикуляцією рота, диханням та положенням діафрагми змінює висоту звуку та тривалість звучання.
Дослідження музикознавців показали, що дримба може давати діапазон до двох октав. З цих звуків одні бринять більш певно, а решта трохи слабше.
В Україні найчастіше використовується в гуцульському музичному побуті.
Дримба має вигляд підково- чи еліпсоподібної незамкненої на видовженому боці залізячки, яка подовжується двома лапками. До середини підківки приклепано тонку сталеву пластинку — міндик чи язичок. Язичок, проходячи поміж лапками і, поступово потоншуючись, дещо виходить за них та завершується загнутим кінчиком. На заході України язички до дримб виготовляли із австрійських кіс, а пізніше — з пружин австрійських годинників. Метал у цих виробах мав високу якість і пружність, що забезпечувало відповідний гарний звук інструменту.
Вкладаючи дримбу до рота, злегка притискають боковинки зубами, притримуючи за лапки, і б’ють по кінцю язичка пучкою пальця правої руки. Звук, видобутий при цьому, посилюється природним резонатором, за який править ротова порожнина, а від зміни рухом щік і язика об’єму цього резонатора змінюється висота і характер звуку. З огляду на роль ротової порожнини у формуванні звуку під час гри на дримбі та наявність язичка, дримбу після певних суперечок названо язичково-щипковим інструментом, що за принципом звуковидобування наближається до язичкових духових, хоча у власне духових інструментах язичок коливається під тиском струменя повітря, а в дримби — від удару пальця.
Назва
Швидше за все, слово «дримба» запозичено з німецької мови, від Drommel (Trommel) – «варган; барабан; труба». Походить від форм trumbel, trumbe, trumme, що зводяться до давньонімецького trumba звуконаслідувального походження. Далі, з української мови слово «дримба» було запозичено ще й в румунську (drîmbă).
Також популярною є версія, що «дримба» походить від дієслова «дримбати», себто танцювати, і має слов’янське походження.
