Воїн 65 окремої механізованої бригади Іван Гоголь на позивний Гога служить в одному із ТЦК та СП на Івано-Франківщині.
З березня 2022 року він воював на Запорізькому напрямку. Через погіршення зору і слуху внаслідок уламкового поранення військового визнали обмежено придатним.
Іван Гоголь поділився із Суспільним своїм бойовим шляхом та думками щодо мобілізації.
“Це — неправильно, що військовий, який відвоював, розносить повістки”
У ТЦК та СП Іван почав служити в березні 2024 року. Він — заступник командира роти охорони з морально-психологічного забезпечення. Зараз займається розпорядком дня військових та перевіряє роботу колег під час оповіщення.
“Я думаю, це — неправильно, що військовий, який відвоював, ходить на оповіщення, розносить повістки. Тому що є певна кількість бійців, в яких психічний стан порушений.
А цивільні, м’яко кажучи, “навертають бурю” на них. І тоді ми бачимо в TikTok ці всі відео. Але ж люди не знімають, як вони спілкуються. Бо для них ТЦК — це не військові”, — розповідає Іван Гоголь.
“Ти йдеш у формі, а від тебе людина тікає”
Іван розповідає: коли вперше приїжджав у відпустку, люди підходили до нього, багато розпитували та обіймали. Втім зараз реагують по-іншому.
“Так все класно було. Відчував себе потрібним, хотілося повертатися. Останні рази, коли ми приїжджали у відпустку, — ну там взагалі… Ти йдеш у формі, а від тебе людина тікає. Я їду машиною — від мене люди тікають. Просто їду вулицею”, — говорить військовий.
У війську з 2020 року
Іван Гоголь у 2020 році пішов на строкову службу в Національну гвардію України, у підрозділ конвоювання. У 2021 році його звільнили в запас. А коли почалося повномасштабне вторгнення, чоловік вступив у місцеву ТрО.
“Воно мені здалося дуже нудним. Тому коли був відбір в 65 окрему механізовану бригаду, ми одразу з товаришами й побратимами сконтактувалися, вступили в бригаду.
Мої рідні були не в захваті від того. Але як-не-як, це був мій вибір. Бо якби я не спробував, то все життя шкодував би потім про це”, – каже Іван.
Військовий розповідає: перед виїздом на вишкіл найважчими були останні пів години вдома.
“Мама сказала: “Воно тобі треба? Молодий. Ну куди?” Сльози, плачі. Я постійно говорив: “Я з друзями домовився, з побратимами, ми йдемо”.
Але найважче — це було піти з дому. Вже речі зібрані. Ти маєш сісти в автомобіль і вирушати. Це — найважче, бо бачиш сльози рідних”, — пригадує Іван.
“Нам пощастило, що ворог не використовував FPV-дрони”
Івана Гоголя спрямували в підрозділ мінометної батареї. Навчання тривало шість тижнів. Після цього бійців відправили на Запорізький напрямок.
“29 серпня 2022 ми почали наступ на село Нестерянка Оріхівської громади. Почали на позиції їхати наші броньовані машини з піхотою, танки й міномети. Ворог нас перехопив, тож ми не могли зайняти ні позицій, ні рубежів.
Вони обстрілювали нас на відкритих позиціях. Не було ні укриття, ні нічого. Особисто я займався евакуацією. Через те, що ми перебували в резерві, одразу не залучалися в наступ. Дуже багато тоді було втрат”, — каже Іван.
На позиції Іван Гоголь воював два з половиною місяці. У підрозділу не було серйозної артпідтримки, тож росіяни його постійно обстрілювали, говорить військовий.
“Ворог тоді нас нищив, посадки зрізав. Ми боялися і в туалет вийти. Нам пощастило, що росіяни тоді не використовували FPV-дрони. Переважно були міномети, АГС і танки. Танк — це дуже страшно”, — розповідає боєць.
“Думав: може б то мені руку чи запʼястя відірвало?”
Іван каже: за два роки військові на фронті втомлюються.
“Не всі мають можливість звільнитися по догляду чи за опікунством. Але всі люди втомлюються. Коли я приїхав, то думав: може б то мені руку чи зап’ястя відірвало? Все нормально буде і я поїду додому.
Це вже після року перебування на передовій. А терміни не були встановлені”, — говорить Іван.
Демотивує бійців також і нестача боєприпасів.
“Бували такі моменти, що 24/7 росіяни працювали нормально.
А ми відпрацювали з однієї гармати, за 15 хвилин випустили 5-7 снарядів і досить”, — каже боєць.
Бойові травми Івана Гоголя
Іван Гоголь розповідає: під час відпустки він звернувся до психіатра, оскільки не міг нормально спати. Постійно снилися жахи — ті, що бачив на полі бою.
“Шум у голові, підривався часто. Контузії були, але контузія в мене офіційно не зареєстрована. Мені порекомендували гарного психіатра у Львові. Я звернувся до неї. Був у захваті від її роботи.
Ліг на стаціонар — класно, ставлення відмінне, харчують добре, в магазин можна виходити. А то говорять, що “дурдом”, 24/7 не можна вийти. Та ні, все вільно. Там всі військові, всі адекватні. А психіатр — це для того, щоб йому виговоритися. Те, що тебе турбує.
І навіть після того, як я поговорив з лікаркою, хоч вона нічого і не зробила, але я вийшов — і чиста душа”, — пригадує Іван.
Після лікування Іван пройшов ВЛК. Лікарі визнали його обмежено придатним за чотирма статтями. Утім військовий хотів служити в зенітно-кулеметному взводі.
“Ще в лікарні сказали, що в мене у вусі барабанна перетинка луснула й уламки в оці, через які в мене зір 20%. Я прийшов до командира підрозділу, він подивився на рішення ВЛК і сказав, що я — тільки з бойових і мені треба спокій.
Каже, що трохи підлікуюся і за пів року готовий мене взяти”, — розповів боєць.
“Пацани, та щось ловіть. Нема людей, нема кому нас міняти. Ми вже “замахалися”
За словами військовослужбовця, люди не хочуть приходити в ТЦК. Іван Гоголь розповідає, як перехожі реагують, коли бачать військових з повістками.
“Один боєць приїхав. Не знаю, може, десь на Закарпатті воював сам із собою. І він приходить: “Та я “ваєвал”, та я “ваєвал”, а ви тут ходите, людей страшите”.
Інші військові у відпустці самі підходять і кажуть: “Пацани, та щось ловіть. Нема людей, нема кому нас міняти. Ми вже “замахалися”. Це — люди, які нас розуміють і яких ми розуміємо. Це — бойові люди”, — каже Іван Гоголь.
Боєць закликає людей мобілізуватися і боротися на сході та півдні України, щоб росіяни не захопили тил. Бо тоді доведеться воювати на боці РФ десь у Польщі.