Оксана Белей з Братківців з дитинства вирощує полуницю. Малою вона доглядала за ягодою з бабусею, зараз їй допомагає донька. На городі Оксани ростуть як ранні, так і пізні сорти полуниці. Хімікатів для підживлення жінки не використовують.
Як доглядають за полуницею у родині Оксани Белей, читайте у матеріалі Суспільного.
На одному гектарі поля Оксана Белей вирощує чотири сорти полуниці. За її словами, найбільш транспортабельний сорт з-поміж тих, що вона має, — “Чорний принц”. У Братківці його завезли приблизно десять років тому. Сорт “Клері”, що росте на її городі, — рання, невелика, кругла, запашна ягода, що боїться морозу.
Окрім того, жінка вирощує голландську солодку полуницю “Ельсанта” із запахом суниці та “Англійську пізню” — солодку, подовгувату ягоду. Вона не мнеться при транспортуванні та є морозостійкою. Доглядає за полуницями Оксана Белей з дитинства.
“Відколи себе пам’ятаю, від маленької дитини, ми займаємося вирощуванням полуниці. Я допомагала своїй бабусі. Ми разом її садили, збирали, продавали, але у нас не було таких масштабів. А коли я одружилася зі своїм чоловіком, з кожним роком ми почали збільшувати площі. Цю справу любимо, бо без любові неможливо займатися цим”, — каже Оксана Белей.
Жінка порається на городі від ранку до ночі впродовж року.
“Ми садимо полуницю в жовтні та у листопаді. Сніг падає — я ще можу садити. Цього року я працювала вже в лютому, перекопувала. Була погода. Потім поралася в березні. А тепер вже в травні, коли цвітуть ягоди, чіпати їх не можна. Але ще ходимо, щось прополюємо, бо бур’яни ростуть. Розумієте, площа велика, не встигаємо, — додає Оксана Белей.
Оксані Белей допомагає донька Леся Ключівська. Жінка має трьох дітей, проте знаходить час на догляд за полуницями. Вона каже: цьогоріч урожайність погана через посушливу погоду.
“Колись я могла сама зібрати 40 відер за день. А зараз не назбираєш, тому що немає такої урожайності. Це все залежить від погоди. Колись наше село вважалося батьківщиною ягід, тому що кожна хата їх мала. А нині не хочуть працювати, бо треба дуже тяжко робити, людям невигідно. Людям краще виїхати за кордон, заробити гроші, ніж працювати біля ягід”, — каже Леся Ключівська.
Жінки розповідають, що не використовують хімікати, тож ягоди — органічні, і їх можуть вживати й діти. Господині кажуть: їх надихає, коли люди після покупки дякують за добрі полуниці. Це мотивує не покидати родинну справу.
“Полуницею займатися складно, тому що це — більше ручна праця. Удобрюємо: маємо гній, хімічні добрива не додаємо. Ці ягоди можуть їсти найменші діти. Якщо я на ринку продаю, беруть на аналіз. Приходять і кажуть, що наші ягоди не мають хімії, вони — екологічно чисті. Можна їх вживати, не боятися”, — завершує розмову Оксана Белей.
