Військовослужбовця Ігоря Чернявського з Івано-Франківщини 21 місяць утримували в російському полоні. 31 травня 2024 року він повернувся додому.
За майже два роки у неволі боєць схуд на 30 кілограмів, має проблеми зі слухом, зором та хребтом. Зараз Ігор Чернявський перебуває на реабілітації. У рідному Рогатині воїна чекає його дружина Наталія.
Про те, як чоловік потрапив в полон, два роки боротьби та очікування, а також про омріяне повернення Ігоря додому Суспільному розповіла Наталія Чернявська.
“Мій чоловік насправді сильна людина”
31 травня 2024 року журналісти зробили фото, на якому Ігор Чернявський після майже двох років полону стоїть на рідній землі із синьо-жовтим стягом в руках. Перше, що зробив військовий, помолився.
Наталія та Ігор Чернявські — понад 20 років у шлюбі. Подружжя має двох синів. Жінка описує свого чоловіка як сильну особистість та лідера. Вона пригадує: на початку повномасштабного вторгнення Ігор розумів, що йому доведеться йти на фронт. Коли у березні 2022 року він отримав повістку, то зібрав речі й поїхав захищати Україну.
Наталія та Ігор Чернявські разом у шлюбі 20 років. З архіву Наталії Чернявської
Потрапив у полон через два дні після дня народження сина
Боєць воював у складі 10 окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”. Влітку 2022 року він служив на Донеччині.
“Їм треба було дуже далеко йти, щоб подзвонити. Ігор зателефонував востаннє 7 серпня 2022 року. У нашого старшого сина був день народження. Чоловік привітав його, ми з ним поспілкувалися. Ще 8 серпня Ігор передав, що в нього все добре. 9 серпня на зв’язок не вийшов, а 10 серпня я дізналася, що він потрапив у полон”, — пригадує Наталія Чернявська.
Ігор Чернявський під час служби у 10 окремій гірсько-штурмовій “Едельвейс”. З архіву Наталії Чернявської
Того дня жінка побачила фото свого чоловіка в російському Telegram-каналі. В дописі йшлося, що Ігоря Чернявського та ще двох військовослужбовців, які перебували з ним на позиціях, росіяни взяли в полон.
“Це був, напевно, найбільший стрес, який я мала в житті. У мене просто була істерика. Я кричала, плакала, не могла усвідомити, що це дійсно відбувається з нами. Перші дні, місяці були найважчими, тому що я не розуміла, що робити, куди писати, куди бігти. Не могла спати, сон пропав, апетит пропав. А їсти треба, є діти вдома, потрібно поприбирати, треба встати, щось зробити, а бажання ні до чого немає”, — пригадує Наталія Чернявська.
Дружина військовополоненого Наталія Чернявська. Суспільне Івано-Франківськ
“Підтримувала надія, що скоро все має закінчитися”
Триматися упродовж майже двох років Наталія Чернявська змогла завдяки підтримці рідних та жінок, які також чекали з полону своїх чоловіків. Вона надсилала звернення в СБУ, військову частину “десятки”, координаційний штаб, Офіс президента, прокуратуру, Червоний Хрест, ООН, до уповноваженого з прав людини, Папи Римського. Разом з іншими дружинами військових жінка їздила на зустрічі з омбудсманами різних країн та представниками координаційного штабу, а також виходила на мирні акції в різних містах, щоб привернути увагу до військовополонених.
“Я писала-писала. Всі спершу відповідали, що він, ймовірно, в полоні. У 2023 році РФ через Червоний Хрест офіційно підтвердила, що Ігор — у неволі. Я думала: якщо Росія підтвердила, то ось-ось його випустять. Але ще один рік минув, поки його звільнили. Підтримувала надія, що скоро чоловіка мають відпустити, скоро все має закінчитися”, — розповідає Наталія Чернявська.
Наталія Чернявська (третя праворуч) під час мирної акції на підтримку військовополонених. З архіву Наталії Чернявської
“За один вечір хотілося все розповісти”
15 травня 2024 року Наталія Чернявська востаннє зустрічалася з представниками координаційного штабу, а 31 травня їй зателефонував Ігор і повідомив, що він — в Україні.
“Сказав: “Я вже є, мені дали телефон, я його заряджу і тоді тебе наберу”. І десь вже увечері, о 23:00, ми з ним поговорили. Не знали, з чого почати, стільки всього за два роки сталося, змінилося. За один вечір хотілося все розповісти. Відчула радість, полегшення, що це все закінчилося, і не могла повірити, що цей день настав”, — пригадує Наталія Чернявська.
Обмін полоненими. Telegram/Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими
Схуд у полоні на 30 кілограмів
Зі слів дружини військовополоненого, за два роки російської неволі Ігор схуд на 30 кілограмів, зараз в нього — проблеми зі слухом, зором, зубами та хребтом.
“Він важив 90 кілограмів, а повернувся з вагою 60. Хребет болить, спина дуже болить, стояти тяжко. Коли трошки довше постоїть — дещо ноги пухнуть. Напевно, через те, що вони з камери не виходили. Розказував, що співали гімн Росії щоранку, інші російські пісні. У них було триразове харчування. Годували кашею. Давали так, щоб з голоду не вмерти. Їсти хотілося завжди. Ігор розповідав, що там було тяжко, але він витримав усе”, — каже Наталія Чернявська.
“Найбільше сумую за жінкою, домом, дітками”
Наталія Чернявська каже, що Ігор “добре тримається”. У телефонній розмові військовослужбовець розповів про своє самопочуття та за чим сумує найбільше.
“Почуваюся більш-менш нормально в цей момент. Дуже хочеться додому. Найбільше сумую за жінкою, домом, дітками”, — розповів Ігор Чернявський телефоном.
Наталія Чернявська розмовляє телефоном зі своїм чоловіком Ігорем. Суспільне Івано-Франківськ
Не втрачати надії, чекати та робити все можливе
Зараз військовий проходить обстеження та чекає, поки медики призначать лікування.
“Хочемо перевірити весь організм, щоб знати, які є відхилення, з чим ми повинні далі працювати, що лікувати, щоб він далі міг жити повноцінним життям”, — каже Наталія Чернявська.
Всім, хто чекає на повернення своїх близьких з російського полону, Наталія Чернявська радить не втрачати надії та робити все можливе. А ще — вірити, що скоро ті, кого вони так ждуть, повернуться додому живими.
