Необізнаність ТЦК та СП про наявність у позивача права на відстрочку від призову не спростовує того факту, що позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, – йдеться у судовому рішенні.
Чоловік звернувся в суд з позовом до ТЦК та СП, військової частини про визнання протиправним та скасування наказу начальника ТЦК про призов на військову службу, та про зобов’язання військової частини звільнити його від проходження військової служби. Суд зобов’язав звільнити з військової служби заброньованого працівника, який мав право на відстрочку, але був мобілізований.
Про це йдеться в рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року.
Позов обґрунтований тим, що позивача наказом керівника ТЦК та СП від 01.04.2024 № 57-мд було призвано на військову службу. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки відповідно до витягів із наказу Мінекономіки йому було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців до 28.09.2024. У зв’язку із наведеним, позивачем було подано рапорт командиру військової частини про звільнення від проходження військової служби, однак йому було відмовлено у задоволенні рапорту, оскільки бронювання військовозобов’язаного, як підстава для звільнення з військової служби, не передбачена у статі 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
Що вирішив суд
Суд встановив, що відповідно до наказу Мінекономіки №7796 від 28.03.2024 Позивача заброньовано за ПрАТ «Івано-Франківськцемент» та надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців до 28.09.2024. Відтак, на момент мобілізації позивач мав відстрочку від призову на військову службу у строк до 28.09.2024 включно, а отже не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Проте, ТЦК та СП не було вжито належних заходів щодо з`ясування таких обставин.
Обов`язок щодо перевірки наявності відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу та підстав для її надання покладено на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а тому начальник ТЦК та СП мав перевірити наявність чи відсутність у позивача права на відстрочку від призову за мобілізацією, ураховуючи відповідне повідомлення збоку позивача.
“Необізнаність ТЦК та СП про наявність у позивача права на відстрочку від призову не спростовує того факту, що позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації”, – йдеться у судовому рішенні.
З огляду на очевидну незаконність оскаржуваного позивачем акта індивідуальної дії, який хоч і вичерпує дію фактом виконання, його скасування не порушить стабільності публічно-правових відносин та принцип правової визначеності, а навпаки вказуватиме на неприпустимість допущення неправомірних дій центром комплектування при мобілізації військовозобов`язаних осіб, які мають право на відстрочку від призову.
“Суд звертає увагу, що зарахування позивача з 02.04.2024 до списків особового складу в/ч є похідним від наказу про мобілізацію, а отже такі дії також порушують права позивача, а тому, за таких обставин, слід зобов`язати військову частину ухвалити рішення про звільнення позивача від проходження військової служби”, – зазначається у рішенні суду.
У висновку позовну заяву позивача було задоволено.
