Володимир Зеленський посмертно присвоїв звання “Герой України” військовому з Івано-Франківщини Ярославу Марціновському. Він служив гранатометником 47 окремої механізованої бригади “Маґура”.
Відповідний указ опублікували на сайті президента України 11 грудня 2024 року.
“За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння українському народові постановляю: присвоїти звання “Герой України” з врученням ордена “Золота Зірка” Марціновському Ярославу Михайловичу — солдату (посмертно)”, — йдеться в указі.
Ярослав Марціновський народився 30 вересня 1986 року у селі Ценява Коломийського району на Франківщині. У 2004 році він закінчив Коломийський індустріально-педагогічний фаховий коледж, здобув фах маляра-штукатура, інформують на платформі пам’яті “Меморіал”.
У 2022 році під час повномасштабного вторгнення РФ Ярослав Марціновський став на захист країни. Пройшов навчання та став гранатометником у 47 окремій механізованій бригаді “Маґура”.
“Він — герой мого життя і герой України, людина духу і справжній патріот, частина мене, мій рідний брат Славік. Він не любив шум і розголос, не любив виставляти напоказ героїзм, він просто був героєм. Коли він пішов воювати — ми його просили не йти, просили залишитися вдома, на що почули тверду відповідь: “Це — найкраще, що я можу зробити, це — мій обовʼязок”. Він захищав нас до останньої хвилини свого життя”, — розповіла про брата Марія Марціновська.
Військовослужбовець загинув 8 червня 2023 року поблизу села Новоданилівка Пологівського району Запорізької області. 24 липня того ж року Олександр Мунж створив петицію про присвоєння почесного звання “Герой України” бійцю.
“Ярослав був на “нулі” та брав участь у контрнаступі на території Запорізької області. За рідну українську землю він стояв живим щитом проти ворожої артилерії та танків. Я пишаюся його незламністю, силою духу, громадянською позицією і патріотизмом. Ярослав із честю та гідністю виконав свій обов’язок щодо захисту своєї держави та віддав за свободу та право на наше з вами безпечне життя найцінніше, що мав, — своє життя”, — пише Олександр Мунж.
Поховали воїна у рідному селі Ценява. В Ярослава Марціновського залишилися дружина Марія, донька Надія, якій на момент загибелі тата було п’ять років, рідні та друзі.
