pravda.if.ua
http://pravda.if.ua

Станиславів перед Першою світовою війною: галицьке футбольне дербі, показові змагання з джіу-джітсу, втеча курокрада та пожежа на ватній фабриці16 Лип, 08:24

За два тижні до початку Першої світової війни галицьке місто Станиславів (тепер — Івано-Франківськ) жило розміреним, спокійним життям: громада готувалася до призначених на жовтень 1914 року виборів до Сейму за новою системою (166 місць в галицькому парламенті — для поляків, 61 — для українців), влада вирішувала вічні комунальні проблеми, а збурення в суспільстві викликали не так воєнні чутки, як приїзд до міста відомих спортсменів чи різні прикрі трафунки, пише Правда іф.

Як повідомляла газета “Кур’єр Станиславівський”, інвестиційна комісія магістрату на засіданні 14 липня 1914 року визначилася з підрядниками будівництва міського водопроводу. Фірма “Бладер і Шлаймер” мала збудувати бетонний збірник в Угринові (вартість робіт — 75,5 тисяч корон, це приблизно 7,5 мільйона гривень на теперішні ціни), львівська фірма Родаковських мала прокласти мережу трубопроводів (280 тисяч корон, тобто близько 28 мільйонів гривень), перемишльський підприємець Фредерік Пордес повинен був забезпечити подання води з Бистриці за допомогою відповідних гідротехнічних споруд (195 тисяч корон, тобто 19,5 мільйона гривень).

Для будівництва бетонного водозбірника міська влада викупила в угринівського газди Тадеуша Бужинського морг поля за 4,5 тисячі корон, а на спорудження каналу, який би забезпечив водопостачання Заболотівської дільниці, заплатила спілці “Бладер і Шлаймер”  135 тисяч корон. Початок воєнних дій перешкодив виконанню запланованих робіт, цікаво, які аванси отримали тодішні підприємці і як розпорядилися грішми?

Бургомістр Станиславова Артур Німгін, як інформувала газета, у ці дні відбув на літній відпочинок, доручивши керувати містом своєму заступникові Каролю Фідлерові. А 17-18 липня до міста повернулися із військових навчань у Тлумачі батальйон 58-го полку піхоти,  оборона крайова — з Надвірної, та батальйон 95-го полку піхоти із Солотвина.

Тим часом мешканці Станиславова мали можливість спостерігати за запеклими баталіями на футбольному полі. У рамках проведення чемпіонату Галичини до міста приїхали знамениті “Чарні” зі Львова, які раніше встигли заявити про себе яскравою перемогою над празькою “Славією” та бойовою нічиєю 4:4 із краківською “Віслою”.  Матч закінчився мінімальною перемогою львів’ян з рахунком 3:2.

“Розіграний минулої неділі матч між “Чарними” (Львів) та “Реверою” (Станиславів) закінчився сподіваною перемогою “Чарних”, однак засвідчив, що й наша “Ревера” досягла вже такої форми, що може сміливо мірятися силами із найсильнішими командами краю”, – писав 19 липня 1914 року “Кур’єр Станиславівський”.

Станиславівські футболісти за перші п’ятнадцять хвилин, не витримавши стартового штурму львів’ян, пропустили два голи, і до завершення першого тайму команди ще по разу обмінялися взяттям воріт (у станиславівців відзначився центральний нападник Хілярський). У другому таймі всі чекали розгрому “Ревери”, яка, однак, несподівано перехопила ініціативу і провела другу половину зустрічі в постійних атаках. Одна з них завершилася результативно — відзначився правий півзахисник Генніг. Наприкінці матчу “Чарні” влаштували штурм воріт “Ревери”, щоб відвести гру зі своєї половини поля, але оборонці станиславівської команди зіграли вдало. Для любителів статистики, “Ревера” виступала в такому складі: Гюркович, Гродзіцький, Копаніцький ІІІ, Дзюбінський, Барткевич, Біттмар, Балько, Генніг, Хілярський, Галінський, Копаніцький ІІ.

Ще одним спортивним видовищем у ці дні був міжнародний турнір борців на стадіоні за міським парком. “Імена деяких атлетів, зокрема, Лебедєва (прозваного за свою незвичайну силу і вправність Козаком), Паулінія (італійського борця, якому немає рівних у класичному стилі), Макаревича ( гордість України) та інших, дозволяє сподіватися на цікаві поєдинки”, – повідомляла газета “Кур’єр Станиславівський”.

Під час цього турніру станиславівці могли вперше побачити різні екзотичні єдиноборства. Учасники змагань демонстрували прийоми із японської боротьби “джіу-джітсу” та ісландської “гліми”, які газета називала “ідеальною самообороною від кількох нападників, яка вимагає ясності розуму та надзвичайної вправності та швидкості рухів”.

16 липня 1914 року велика пожежа дощенту зруйнувала фабрику вати у приміських Креховичах. “Вогонь зайнявся у приміщенні, де машини роздирають шмаття і подрібнюють його на вату. Згоріли всі машини та цілий одноповерховий будинок фабрики. Шкода виносить кілька тисяч корон”, – повідомляла станиславівська газета.

Такої біди можна було б уникнути, якби креховицькі пожежники, які одразу почали боротися із вогнем, уміли користуватися новою помпою, яка простояла без діла аж до того часу, поки не прибули п’ятеро вогнеборців зі Станиславова.

“На фабриці було встановлено кільканадцять апаратів для автоматичного гасіння пожежі, так званих “мінімаксів”, які ніяк не пригодилися. Така фабрика замість мінімаксів, мала би мати добру помпу”, – зауважив “Кур’єр Станиславівський”.

Тими ж днями із ув’язнення в недавно збудованій тюрмі при окружному суді ( тепер — приміщення СІЗО в Івано-Франківську) втік професійний курокрад Панько Павлюк.

“Павлюк пилкою, зробленою із ножа, перепиляв  грати на вікні (нема що сказати — міцні грати) і, зв’язавши разом шість простирадл, спустився із третього поверху, де була його камера”, – повідомляла подробиці втечі газета, зазначивши, що злочинця досі не впіймали.

Поки ж станиславівці обговорювали конструктивні особливості місць позбавлення волі, які дозволили в’язневі утекти, на вежі готелю “Австрія” на розі Собєського та Липової (тепер — готель “Дністер”) з’явився новий годинник. Часомір почав відлічувати хвилини до початку Першої світової війни.

 

(Visited 588 times, 10 visits today)