pravda.if.ua
http://pravda.if.ua

Як допомогти людині, яка думає про суїцид10 Вер, 16:37

Сьогодні відзначають Всесвітній день запобігання самогубствам. Чому людина наважується на суїцид, чи можливо цьому запобігти, як по поведінці близької людини зрозуміти, що вона наблизилася до небезпечної межі і як допомогти в такій ситуації читачам Правда.іф розповідає кандидат філософських наук, психотерапевт з методів позитивної психотерапії Галина Дичковська.

– Галино Орестівно, чи можна назвати причини суїциду? Чому людина обирає такий спосіб вирішення проблем?

– Питання надскладне і неоднозначне. Причин є дуже багато. Суїцидальний намір є характерним для всіх людей без винятку, думки про закінчення життя, в тій чи іншій мірі, навідують кожну людину. Але хтось із цим справляється, а хтось – ні. Тому виокремити одну причину важко. Якщо узагальнювати, то можемо говорити про відсутність самореалізації. Людина погоджується із власним програшем, те, чого їй хочеться досягти, неможливе, а щось інше робити вона не хоче. Наступає внутрішній конфлікт,  фактично нема для чого жити. Мова про втрату своєї життєвої місії.

– Які ознаки того, що людина може вчинити суїцид? На що рідні чи близькі мали б звернути увагу і що не можна ігнорувати у поведінці оточуючих?

– Якщо людина подає сигнал «Врятуйте мене», то на нього обов’язково треба реагувати. Потрібно людину підтримати, дати їй зрозуміти, що вона чогось варта. Сигналами можуть стати фрази: «життя дурне», «я не бачу в житті сенсу», «мене всі втомили, мене світ втомив», «навіщо люди живуть», «хіба це життя»… Фрази можуть бути зверненими як на себе, так і назовні.

Суїцидальні моменти завжди настають на етапі переоцінки цінностей. Іншими словами, у житті щось має «померти». Наприклад, «померла» така форма заробляння грошей – значить народиться нова, «померли» такі стосунки, значить народяться інші. Хтось це проходить, а хтось – ні, бо може бачити тільки таку роботу, чи тільки такі стосунки. І коли це валиться – для людини настає катастрофа.

– Якщо людина не проговорює свої наміри, а замикається в собі, чи помітні в її поведінці суїцидальні наміри?

– Як на мене, все відбувається в ширшому діапазоні. Умовно кажучи, в таку ситуацію потрапить 100 людей, а скоять суїцид 2-3. І ми звертаємо увагу на цих 2-3, а не зважаємо на 98, хоча люди пройшли по лезу бритви. І якось же пройшли. Іноді не дуже добре, іноді це заливається алкоголем, інколи засипається наркотиками, інколи це тривала депресія з вживанням препаратів. І ми на цих 98 не звертаємо увагу, хоча вони в тій самій обоймі. І є ще така проблема, що інколи, абсолютно неусвідомлено, думки про самогубство в людях запускають  суспільні лідери.

– І як саме це відбувається?

– Через педалювання питання достойності. Поняттями «ти – неспроможний», «ти – нікчемний». Створюються стереотипи, якою людина має бути і, якщо ти не відповідаєш цьому образу, то ти лузер, а навіщо лузеру жити?

Якщо людину наскільки болить, що вона навіть не здатна про це говорити, то потрібне звернення до спеціаліста: психіатра, психолога, психотерапевта. Та на жаль, у нас немає культури звернення людини до таких спеціалістів. Колись один алкоголік казав мені: «Ти думаєш я п’ю? Я не п’ю, я молю Бога про легку смерть». Отак він  звертався «до спеціаліста».

Однозначно, якщо людині важко, сумно, не треба замикатися в собі, варто розмовляти з іншими людьми. І кожному з нас потрібно знаходити час і побути біля рідних, близьких чи друзів, просто вислухати.

– Мова про живе спілкування, а не за допомогою гаджетів?

– Головне – справжність спілкування, інколи гаджети можуть сприяти спілкуванню, допомагають долати сотні і тисячі кілометрів. А власне, чому люди лізуть в оті гаджети? Бо в живому спілкуванні їм некомфортно, їм погано. Ми спілкуємося або по принципу приниження, або по принципу генерування істини в останній інстанції. Ми кажемо, що саме людина, на нашу думку, має робити. Самі того не розуміючи, тиснемо на інших і водночас ховаємося в гаджетах, щоб такого не чути.

У нас дуже жорстко визначають те, як має бути. Наприклад, чоловік має заробляти гроші, жінка має вийти заміж і народити дітей, тощо. Якісь такі абсолютно категоричні норми, 99% людей по них не живуть насправді, але створюється ефект відповідання цим нормам. І якщо ти не відповідаєш, тебе починає гризти якийсь хробачок, і з цього починається внутрішнє невдоволення собою. І будь-який стресовий чинник може призвести до суїциду. На жаль, такі стресові вчинки часто провокують рідні люди: «чому ти не здобуваєш таку професію», «чому не йдеш на таку роботу», «чому поїхав за кордон» чи навпаки, «чому не поїхав»… Варіантів безліч.

Що потрібно для профілактики цього нещастя звичайним людям? Потрібно більше любові і більше уваги. Більше звичайних розмов і вміння слухати один одного. Це дуже важливо – навчитися сприймати людину такою, яка вона є.

Розмовляла Любов Загоровська

(Visited 326 times, 13 visits today)