Диван на коліщатках в темній вітальні

10 років тому івано-франківський театр вперше показав виставу “Нація” за твором Марії Матіос

Автор: Ігор Василик
12/04/2020 00:13
-Реклама
-Реклама
-Реклама
-Реклама
Готелі Reikartz і контакти, Україна
-Реклама
ЖК Silver, старт продажу, вигідна ціна, сучасне планування.

10-ту річницю вистави “Нація” за мотивами однойменного твору Марії Матіос у постановці Франківського драмтеатру відзначив на зум-конференції творчий колектив театру.

Реклама: Місцеві пропозиції
Ціни на лазерну епіляцію у Києві
Лазерна епіляція пахв: Безкоштовно

Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!

В умовах карантину творчий колектив театру працює в онлайн-режимі. Репетиції та зустрічі проводять за допомогою відеоконференції. Зокрема онлайн святкують і ювілеї постановок своїх вистав.

Один з акторів вистави “Нація” Олексій Гнатковський телефоном розповів про смислове значення постановки 10 років тому та в наш час: “10 років тому – це вистава, яка була молитвою-реквіємом за тими людьми, які потрапили в жорна історії. Але з кожним роком вона дедалі актуальніше починає звучати. Ми її грали на відкритих майданчиках і в сквері за драмтеатром, де є могили героїв, і Небесної сотні, і героїв війни з Росією. І потім грали її в зоні бойових дій. Насправді “Нація” має такий феномен – вистава про те, як людина будь-яких своїх особистих переконань стає заручником ситуації. І бачу, що ми зараз також заручники тієї ситуації, яка є зараз”, пише Суспільне.

Режисер вистави, директор Франківського драмтеатру Ростислав Держипільський каже, що географія “Нації” дуже велика, виставу показували в столиці, в усіх обласних центрах України, зокрема на Сході.

“Я на початку виходив і казав завжди, даруйте, що ми привезли до вас наші болі, наше сокровенне, трагедію, яка трапилася на західно-українських землях в кінці 40-х – на початку 50-х років, коли на наші землі прийшла радянська влада і принесла страшні біди. В кінці вони підходили і казали: “Ми не знали, що у вас колись таке відбувалося, те що відбувається сьогодні в нас”.

Автор: Олександр Букатюк