Франківка Олександра Кушнір пошила велетенські іграшки, аби заробити гроші на ремонт авто для мінометного взводу 710 бригади.
Збір вирішила підтримати, бо однією з ініціаторок є її мама. Аби відремонтувати автівку – треба 100 тис грн. Трохи більше половини суми вже зібрано.
Дівчинка розповідає: її творіння настільки великі, щоб їх зручно було обіймати, йдеться у сюжеті Канал 402, передає Правда ІФ з посиланням на Репортер
Іграшки зроблені для того, аби тебе обійняти, – пояснює Олександра Кушнір. – Маленька іграшка тебе так не обійме, а велика іграшка має такі руки як ти і вона тебе обійме. Ми домовилися, що гроші від іграшок йдуть на ЗСУ.
Маленька майстриня власноруч створювала ескізи іграшок. Допомогли втілити її ідеї у творчій майстерні та швейному коворкінгу «Клаптик». Кітойпес і Хом’як – не перші іграшки, які пошила Саша. Історія розпочалася з Боби – першої жабо-іграшки для обіймів.
Наступним став кіт для благодійного ярмарку, за якого вдалося вторгувати 2000 гривень. Цього разу дівчинка отримала понад півтори тисячі гривень за двох велетнів.
Ми в такий спосіб почали допомагати з маленького малюнку, зробили велетенську викрійку, поміряли якого зросту Саша і зробили такого зросту жабу. Вона практично все робила сама і наступні іграшки її також, – розповідає засновниця творчої майстерні «Клаптик» Наталія Філіппська.
У середньому на пошив однієї такої великої іграшки йде 8 годин – це кілька занять на гуртку «Клаптик» – розповідає Саша. Разом із працівницями простору діти роблять лекала, розкроюють і зшивають деталі. У майстерні малюки можуть втілювати будь-які ідеї.
Засновниця простору радіє, що в стінах її майстерні народжуються такі дива і діти розуміють, що можуть зробити свій внесок у перемогу.
Ми користуємось принципом на наших заняттях дитині не заважати. Дати волю дитячій фантазії і проявити себе, – говорить Наталія Філіппська. – Тобто щось придумати і реалізувати це. Саме тому виникають такі різні чудернацькі іграшки, які виходять з цієї майстерні. Ми щасливі від того, що діти це роблять, але водночас і дуже сумно. Я сьогодні коли прочитала пост Сашиної мами і взагалі коли Саша прийшла з цією ідеєю, у мене були сльози на очах. Мені завжди дуже сумні ці історії, що діти роблять це під час війни в такий важкий час. Але з іншого боку це страшенно надихає і ми дуже тішимось що в нас такі діти.
Кітойпес і Хом’як незабаром відправляться до нових власників – поїдуть за кордон. На прощання маленька майстриня виготовила їм закордонні паспорти, щоб її підопічні доїхали до місця призначення без перешкод.
Долучайтеся до збору, бо маленьких донатів не буває і військовим дуже потрібна наша підтримка: https://send.monobank.ua/jar/2cqYtemKj2
