Діагноз черговій реформі. Пише Главком.
Створення Державного бюро розслідувань в Україні – історія давня, але кінця їй досі не видно. Два роки тому Верховна Рада таки ухвалила рішення створити цей орган, однак процес значно затягнувся. У листопаді минулого року конкурсна комісія обрала керівника Бюро – ним став Роман Труба. Та з того часу якісних проривів, які б свідчили, що ДБР скоро почне працювати, так і не сталося.
Коли буде ДБР?
Екс-директор люстраційного департаменту (2015-2016 рр.), юрист, активіст Тетяна Козаченко стверджує: у відомства навіть досі немає приміщення, до нього у штат наразі офіційно зараховані… три особи. У березні Верховна Рада провалила три законопроекти, які мали сприяти його створенню та роботі ДБР.
За словами нардепа від Блоку Порошенка Мустафи Найєма, невизначеність з Державним бюро виникла через політичні торги. «В усій системі правоохоронних органів відбувається переділ повноважень і ресурсів. Президент зараз втрачає Генеральну прокуратуру як слідчий орган. Він уже розуміє, що у нього нема ДБР, бо його під крило взяв «Народний фронт», який має величезний вплив на керівництво цього органу. Аби опанувати ситуацію, президент ініціює створення ще одного правоохоронного органу – Бюро фінансової безпеки», – пояснив Найєм.
Існують й інші причини затягування. «Проблема у тому, що (директор ДБР) Труба – абсолютно випадкова людина. Він не знає «входів-виходів», у нього немає жодних зв’язків у Києві. Якби це був, наприклад, Матіос (нині головний військовий прокурор, – «Главком»), він би вже й будівлю забезпечив і почав організовувати роботу», – переконує «Главком» джерело, обізнане в ситуації у органах прокуратури.
Співрозмовник також вказав, що наразі справді приміщення у майбутнього правоохоронного органу немає, однак нібито Труба приглядається до будівлі, де зараз Департамент спеціальних розслідувань ГПУ (вул. Борисоглібська, 18, – «Главком»).
Однак політичними нюансами та розгубленістю Труби труднощі не вичерпуються. Існує чимало організаційних перепон з відбором кандидатів на крісла у новоствореному відомстві. «Є зовнішня комісія, яка обирала Трубу і його заступників, вона має обрати 27 керівників. А є ще одна комісія, яка обиратиме ще 700 людей у штат. Дай Боже, щоб через рік запустились!», – робить висновок співрозмовник «Главкома».
Куди скаржитись на поліцію?
Нардеп Мустафа Найєм вважає, що Україна опинилась на порозі чергової кризи. За його словами, вже зараз місцевими прокуратурами не приймаються заяви про злочини працівників Нацполіції.
«Прокурори посилаються на те, що цим має займатися ДБР. А ДБР немає! У вересні (а саме у вересні, за словами Труби, планується початок роботи Бюро, – «Главком») ми опинимося у ситуації, коли у нас не буде створено регіональних органів ДБР, у нас не буде створений центральний апарат, бо немає законодавчої можливості це зробити. Уже у вересні не буде органу, до якого можна буде звернутися щодо злочинів правоохоронців», – попереджає Найєм.
Куди нести заяви від потерпілих щодо правопорушень з боку поліцейських? До вересня – у Генпрокуратуру. Потім – невідомо.
Ба більше, чи будуть покарані ті правоохоронці, які нині під слідством? Це також під великим питанням. За словами голови Департаменту спецрозслідувань Генпрокуратури Сергія Горбатюка, річ у тім, що пункт 9 перехідних положень Конституції вказує на те, що слідчі прокуратури остаточно втрачають повноваження, як тільки почне працювати ДБР. «Заяви керівництва ДБР про те, що вони планують розпочати свою діяльність з вересня, може призвести до того, що слідчі прокуратури втратять повноваження щодо розслідування. Рішення ВР щодо цього перехідного періоду немає, тож є небезпека припинення розслідування справ», – пояснив він.
Горбатюк також нагадав, що директор ДБР в одному з інтерв’ю сказав, що новий орган не буде забирати старих проваджень, бо вони хочуть працювати з чистого листа. Тобто ДБР не хоче брати «старі» справи, а слідчі ГПУ не можуть з ними працювати за законом. «У нас часто слідчі чи прокурори закривають очі на вимоги законодавства, а от адвокати за цим слідкують. Відповідно, справді будуть клопотання про те, що слідчі прокуратури втратили повноваження, що справа має бути передана у ДБР», – пояснює Горбатюк. Він вважає, якщо українські суди можуть проігнорувати цей момент, то Європейський суд з прав людини, який прискіпливо ставиться до процедурних моментів, неодмінно візьме це до уваги. Ба більше, для того, щоб почати готувати позов до ЄСПЛ, не обов’язково чекати аж до вересня. Формулювання Конституції про початок роботи ДБР можна і таким чином: 1 березня 2016 року закон про ДБР вступив у дію, а отже, слідчі прокуратури ще тоді втратили свої повноваження. Чи візьме цей аргумент до уваги ЄСПЛ – невідомо, однак у правових колах допускають таке трактування.
Втім, навіть якщо Труба та його підопічні візьмуть у роботу усі справи, які нині веде департамент Горбатюка, їх розслідування дуже загальмується. «Справи у ДБР будуть розслідуватися новими слідчими, а усі попередні напрацювання будуть втрачені. Про перехідний період у нас законодавець взагалі не думає, і кожна реформа не покращує якість роботи, а створює додаткові великі проблеми», – додав він.
До слова, через впровадження ДБР може постраждати і сам Горбатюк з його департаментом. Керівництво Генпрокуратури збирається його реформувати, а от як – достеменно невідомо. «На мою думку, ця реорганізація взагалі не потрібна. Якісь такі ідеї звучать на рівні чуток, із нашим департаментом ніхто не радиться», – визнає директор департаменту.
За інформацією Горбатюка, Генпрокуратура збирається створити Департамент процесуального керівництва, де будуть об’єднані всі відділи процесуального керівництва ГПУ. «Цей департамент стане прообразом того департаменту, який наглядатиме за ДБР. У рамках цього питання є ідея виділити з нашого департаменту відділ процесуального керівництва – прокурорів, які будуть фактично приймати рішення. Ці прокурори будуть підпорядкуватися іншому заступнику генерального прокурора», – зазначив він.
Чи очікувати під час реорганізації скорочення штатних працівників – невідомо. На думку Горбатюка, така невизначеність не сприяє підвищенню ефективності роботи його підлеглих. Він бачить єдиний вихід: «У рамках своїх повноважень нардепи можуть ухвалити законодавчі акти, які дозволять слідчим сфокусуватись на розслідуванні, не боячись того, що вони втратять повноваження. Вони повинні займатися розслідуванням, а не думати про своє майбутнє – тоді вони отримають справді якісну результати».
Наталія Сокирчук, «Главком»
