Військовий Богдан Гучок (Борода) з Івано-Франківська вже два з половиною роки служить на Запорізькому напрямку, у районі Гуляйполя. У мирному житті працював торговим агентом, а зараз – він командир 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 75 батальйону 102 бригади.
Приїхав у кількаденну відпустку, щоб одружитися з коханою дівчиною Асею. Варто зазначити, що два рідні брати Богдана, старший і молодший, також боронять на фронті рідну країну.
Про особливості військової служби, мотивацію на фронті та власне одруження у відвертому інтерв’ю Правді.іф.
Повномасштабне вторгнення та військова підготовка
В день повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, Богдан, не чекаючи повістки, разом з братом пішов добровольцем до військкомату. Звідти й направили їх до центру комплектування Івано-Франківської 102 бригади. Наступного дня вже служили в її рядах.
«Спочатку 11 місяців служили в роті контрдиверсійної боротьби при бригаді, а згодом, після розформування роти, перекинули у 75 батальйон. Тоді ж отримав позивний Борода, оскільки вона в мене була найдовша і носив її вже біля десяти років», – пояснює військовий.
Після півторамісячного навчання на полігоні зайняли бойові позиції на Запоріжжі, де продовжили злагоджену підготовку з різних галузей. Тоді на фізичну важкість військовий не жалівся: цікаві та посилені навчання «пролетіли як один день».
«Військова підготовка проходила на території школи, де ми базувались, виїжджали на полігон пристріляти свою особисту зброю. В процесі служби, коли потрапили в зону бойових дій, надалі займалися практичними відпрацюваннями. Було бажання взяти якнайбільше інформації, щоб почуватись більш тренированим і підготовленим до всіх ситуацій на передовій», – стверджує Богдан Гучок.
За його словами, на той час на «нулі» вже було багато військових побратимів, котрі воювали ще з 2014 року. Але досвід, який вони передавали, не можна було співставити з тим , що відбувалося під час повномасштабного вторгнення.
«Дуже велика і широка лінія фронту, зовсім інша інтенсивність боїв та дій противника. Але, оскільки мало хто з нас служив і майже зовсім не стикався з військовою справою, то було все корисне», – каже військовий.
Як командир Богдан Гучок стійко утримує закріплені за 3 взводом позиції. Часто попри офіцерську виконує й солдатську роботу.
«Хлопці знаходяться на нулі, а моє завдання як командира і офіцера – забезпечувати їх потреби і бойові, і побутові».
Мотивація і підтримка найрідніших
Про налаштування і мотивацію побратимів, які вже за понад 2 роки стали рідними, розповідає стримано:
«Хлопці всі з твердим розумінням, що відбувається. Звісно, страх, як інстинкт самозбереження, присутній на фронті завжди. Це нормальна реакція організму на ненормальні речі. Швидше панує гострий і тверезий розум. А ось без жарту і чорного військового гумору було б важко. Оскільки перед нами покладене важке завдання – вижити, зберегти життя побратимів і не віддати ворогу жодного метра рідної землі».
Для самого Богдана мотивацією у відважній боротьбі є любов і підтримка найближчих людей та велике бажання не впустити горе війни до рідного дому. Військовий не вірить, що якесь єдине рішення може переламати хід війни чи завершити її:
«Тільки планомірна робота та підготовлені спеціалісти – це шлях до успіху, бо ворог сильний, мусимо виборювати і відстоювати метр за метром, щоб перемогти».
З фронту – на власне весілля
Познайомились Богдан та Ася чотири роки тому. Дівчина тоді працювала в магазині, а він торговим агентом. Спілкувались спочатку по роботі, сподобались один одному і почали зустрічались.
Три місяці тому під час планової відпустки Богдан освідчився коханій. Прийшов до дівчини на роботу з великим букетом квітів. На такий важливий крок наважився, щоб дати зрозуміти нареченій серйозність своїх намірів.
«Ці стосунки на відстані важко переносяться, – каже військовий, – постійне почуття невідомості, що буде завтра. Такий крок, щоб дати зрозуміти Асі всю серйозність намірів, перейти на новий рівень відносин. Дати і їй впевненість, що не тільки вона мене чекає, а і я хочу до неї бути ближчим і ріднішим, що ми будемо будувати сім’ю не тільки у розмовах і планах , а діями. І розпис та вінчання – це перший такий відповідальний крок спільного майбутнього».
На початку червня пара подала онлайн заявку на розпис. А зараз Богдана на кілька днів «за сімейними обставинами» відпустили на власне весілля.
Розпис і вінчання в церкві відбулись минулої суботи, 15 червня.
Як стверджує захисник, за час проходження служби не будує грандіозних планів, швидше навчився правильно розставляти пріорітети в житті.
«Перестав щось планувати ще, мабуть, 2 роки тому. Потрібно спочатку це все завершити. Повернутися цілим. Бо коли людина будує якісь плани, вона надіється. І ця надія з часом спустошує. Тому живу реальністю“.
