Перша дівчина-вівчар в Україні проживає в селі Молодятин Печеніжинської ТГ, що на Коломийщині. Уляні Сулятицькій 29 років і майже 10 останніх років вона займається вівчарством, повідомляє “Галицький кореспондент”.
Розповідаючи про власний досвід у вівчарстві Уляна з усмішкою згадує той час, коли вона переїхала з сусіднього села Сопів у Молодятин. Каже, спочатку вона розпочала догляд за кількома вівцями. Дівчина хотіла знати чи справиться з ними і чи зможе збільшити отару. Хоч було нелегко, але зараз Уляна самостійно справляється з кількома сотнями овець та кіз у господарстві. Всього навчив, розповів і поділився з нею досвідом голова громадської організації “Асоціація вівчарів” Василь Стефурак, який активно відновлює вівчарство на теренах рідного краю.
“Тварини – то моє життя, – розповідає Уляна Сулятицька. – А догляд за ними, то є моя улюблена справа. Якби це не звучало банально, але між людьми і тваринами я обираю останніх. Саме мої вівці, кози вчать бути відданими та любити безкорисно”.
Дівчина каже, що вчилася на перукаря-візажиста. Але це було бажання батьків, а не її власне. Уляна не приховує неприємну історію з батьками, які були сильно проти, щоб донька займалася вівчарством. Мовляв, це не жіноча справа і тендітній дівчині це не під силу. Але час показав протилежне і зараз батьки вівчарки нормально ставляться до її вибору.
“Моя професія перукаря мені стала у пригоді, – говорить вівчарка. – Я стрижу овець. А ще з допомогою ветлікаря та Василя Стефурака я можу прийняти роди чи у екстренних випадках зберегти життя вівці та ягняті, можу догодувати з пляшки молоком при потребі. Руки помию, одяг виперу, а вдячні очі тварини, її прив’язаність до людини – того варті”.
Пасуться вівці за допомогою електропастуха. Але дівчина-вівчар за вільний вигул, вільне випасання у лісі. Каже, що тварини краще почуваються на природі, бо саме там збалансовані трави і їжа для них приносить лише користь. Догодовує тварин у зимові місяці сіном та зерном. До першого снігу вівці у лісі, а навесні коли зникає сніг, то отара знову йде на пашу. Уляна постійно наглядає, щоб нічого не сталося з отарою. Бувало, що бездомний собака міг забігти та розірвати вівцю. Минулі роки були випадки, що вовки вночі з лісу зайшли і вбили 14 голів. Уляна переконує, що хоч сама і важить трохи більше 40 кілограм, але це не заважає їй якісно забити копачі в електропастуху, самій впіймати тварину і постригти її чи обрізати копита.
“Мені байдуже, що хтось говорить за мене чи мою діяльність, – зізнається Уляна. – Є такі, що прямо в очі кажуть, ніби це не модно чи навіть запитують – навіщо мені це все? Скажу так, роблю те, що хочу і дикий спосіб життя приносить мені задоволення”.
Уляна Сулятицька нині утримує майже 350 овець, 50 кіз, коня і собак. Дівчина від самого народження перебуває з вівцями, тому навчила отару різних команд і вони йдуть за нею шнурочком. Збутом та поповненням нових порід овець опікується Василь Стефурак.
У майбутньому дівчина-вівчар мріє мати власний цех по переробці вовни, започаткувати курси по догляду за вівцями і навіть збудувати свою ферму.
Мар’яна ЛОКАТИР
