Відтепер на нашому сайті ви можете дізнатися про нові видання, які нещодавно з’явилися у книгарнях Івано-Франківська. Сьогодні Правда.іф розповідає про три книги, які зацікавили нас цього тижня і які ви можете придбати у крамниці «Букініст».
Дарія Лозовик «Нічого осудного»
З анотації: «Нічого осудного» Дарії Лозовик – це дві надзвичайно сильні психодрами. У центрі повістей – жінки з їхніми слабкостями. Авторка проникає в душу жінок, які божеволіють (у прямому значенні слова) від кохання до чоловіків і здатні на все в пориві ревнощів чи пристрасті. Це повісті про життя і смерть, про кохання до ненависті та ненависть від кохання. Такі відверті речі можна знати хіба що про себе і про героїнь Дарії Лозовик».
Деббі Макомбер «Будь-яка мрія згодиться»
З анотації: «Шей занадто любила молодшого брата. Заради нього вона ладна піти на все. І коли Каден захопився наркотиками, дівчина сіла до в’язниці замість нього. Дрю обожнював свою дружину. Родина була для нього всім. А потім він утратив кохану. Усе, що в нього лишилося, – діти. І Шей, яку він випадково зустрів у церкві. Жінка, яка пережила біль утрати і вірила в те, що зможе почати життя заново. У них багато спільного: обоє потребують підтримки та розуміння. Щира дружба поступово переростає в щось значно сильніше. Доки одного дня Каден не повертається, щоб стати на шляху Дрю та Шей. Щоб подолати всі випробування й вибороти право на щасливе майбутнє, герої повинні мати незламні почуття й мету, за яку варто боротися. І для цього будь-яка мрія згодиться».
Василь Махно «Вічний календар»
З анотації: «Роман Василя Махна «Вічний календар» – своєрідний український літопис, масштабна родинна сага, в якій поєднуються, переплітаються, співіснують і антагонізують історії кількох українських сімей від ХVII століття до наших днів. Тло – всесвітня історія, в якій ніколи не бракувало ні воєн, ні зрад, ні одвічної жаги до життя. Герої роману Василя Махна несуть у собі риси різних поколінь, національних характерів і ментальностей, протистоять часу й обставинам, витворюють і продовжують себе, повсякчасно утверджуючи одвічний постулат: історія насправді не вчить, вона тільки гартує».