З початку минулого тижня в Івано-Франківському національному медичному університеті для студентів, які перебувають на картині, розпочалося онлайн-тестування. Хто його не пройде, тому доведеться відпрацьовувати уже по завершенні карантину, пише ГК.
За словами першої проректорки ІФНМУ професорки Ганни Ерстенюк, карантин поставив перед університетом багато завдань, але професорсько-викладацький склад був готовий до цього виклику.
«Ми були готові, адже в університеті широко впроваджуються хмарні технології, — говорить Ганна Ерстенюк. — Це дозволяє студентам і викладачам мати доступ до електронних ресурсів, які підготували кафедри».
У віртуальній хмарі ІФНМУ розміщені календарно-тематичні плани, навчально-методичне забезпечення, розширений перелік тестів, як навчальних, так і контролюючих. Таким чином студент може оволодіти матеріалом і потім пройти тестування, отримати відповідну оцінку. Також в університеті широко використовуються методи інтерактивного, змішаного навчання, яке відбувається і за звичайних умов.
«Зараз кафедри активніше працюють зі студентами, ведеться жваве спілкування, відбуваються онлайн-консультації тощо, — продовжує Ганна Ерстенюк. — Окрім того, викладачі ІФНМУ створили моделі так званих віртуальних пацієнтів, і студенти можуть пройти частину заволодіння практичними навичками. Однак, більша частина практичних навичок, їхнє оцінювання так само, як і підсумкові модульні контролі будуть відбуватися після закінчення карантину».
Найважче вчитися дистанційно першокурсникам, адже для них це лише другий семестр у вищій освіті. «Їм як нікому потрібна допомога», — кажуть студенти старших курсів, до яких першокурсники звертаються по допомогу.
«Нам вже легше в принципі, але, чесно кажучи, трохи нудно, — зізнається п’ятикурсниця Марія Мартинець. — Читаю методички, пишу конспекти, не вистачає хіба що практичних занять».
Як зазначають студенти, є нюанси з онлайн-тестуванням. Але коли щось йде не так, вони «бомбардують» кафедри повідомленнями у спеціально створених групах, і так намагаються вирішити недоліки чи непорозуміння.
«Взагалі могли б бути дистанційні пари в скайпі або через інші ресурси з викладачем, тоді б можна було щось обговорити, бо тестування — це такий собі метод оцінки», — ділиться своїми думками Марія Мартинець.
У вільний від навчання час Марія читає книжки, вчить іспанську, робить розтяжки, щоб сісти на шпагат і дивиться фільми. Громадський активізм, який був частиною докарантинного студентського життя дівчини теж перейшов в онлайн. «Наші зустрічі з активістами організації ЕМSА відбуваються через платформу Zoom, — розповідає Марія. — у цьому ж режимі продовжуємо клуб з розмовної англійської. З одногрупниками теж зв’язок через онлайн-конференції».
Студент п’ятого курсу Олександр Шваб не лише вчиться, а й самостійно підтримує фізичну форму. «Зранку дивлюся, які б мали бути заняття, якщо б не було карантину, і починаю вчитися, — розповідає хлопець. — Єдине, що не подобається, це тести, бо я з ними не дуже «товаришую». Але ми якось гуртуємося в онлайні, обмінюємося матеріалами, вчимо і здаємо тести. З іншого боку, з’явилась якась ностальгія, хочеться вже побачити своїх одногрупників, скучив за парами в університеті».
Олександр є майстром спорту міжнародного класу з гирьового спорту, одним з лідерів збірної України, і зараз він намагається не втратити спортивних кондицій.
«В гирьовому спорті, якщо бодай тиждень не піднімати гирі, то можна різко втратити форму, — каже Шваб. — Маю вдома 32-кілограмову гирю, дві 24-кілограмові, також гантелі, тому щодня займаюся. Звісно, це не спортзал і не ті об’єми навантажень, але все одно намагаюся тримати себе в тонусі».
Студентка шостого курсу Ірина Попович попри навчання ще й працює в Івано-Франківській станції швидкої медичної допомоги. Вона каже, у цей напружений період персоналу дуже не просто.
«В Івано-Франківську є центральна станція швидкої на вулиці Вовчинецькій і ще три підстанції на Січових Стрільців, Мазепи та в Пасічній, — розповідає Ірина. — Завдяки волонтерській допомозі ми отримали костюми, але вони швидко рвуться, бо дуже тонка тканина. При цьому вони одноразові, а ми використовуємо їх багато разів, — зайвий рух і той «захисний костюм» порвався. Те, що немає чим добиратися на роботу — це взагалі окрема розмова… Молоді ще мають якісь зв’язки, а старшим лікарям і фельдшерам дуже складно. Кажуть, що медикам мають виділити якийсь транспорт, але то буде невідомо коли, а треба вже».
Наразі в медиків на «швидкій» є проблема з засобами захисту. Ось перелік того, що необхідно:
1. Респіратори (ступінь захисту 2 і 3).
2. Захисні окуляри.
3. Протиепідемічні костюми.
4.Пульверизатори місткістю від 3 л.
5. Кварцові (бактерицидні) лампи, бажано переносні.
6. Антисептики (на разі вони передаються з рук в руки, зовсім не індивідуальні).
7. Бактерицидні серветки.
8. Пакети для сміття.
9. Пральний порошок.
10. Рідке мило.
Терміново потрібно
– багато одноразових костюмів індивідуального захисту;
– окуляри індивідуального захисту (щільні);
– рукавички (довгі);
– бахіли (високі);
– шапочки одноразові;
– дезінфікуючі розчини;
– розхідний матеріал.
