Щодня на Прикарпатті фіксують нові випадки зараження COVID-19. Проте чимало людей продовжують вірити, що вірусу не існує, а все довкола “тотальна змова”, та вимагають показати хворих на загал. Поряд з тим люди перемагають коронавірус і повертаються до свого звичного життя.
“Галка” поспілкувалася з виконуючою обов’язки завідувача приймального відділення обласної інфекційної Іриною Бзунько. Лікарка розповіла про настрої медиків, як пацієнти реагують, коли дізнаються свій діагноз та чому лікарі не можуть показати на камеру хворих з коронавірусом.
– Яка зараз ситуація з хворими у лікарні?
– Наразі точної цифри я сказати не можу, бо про це швидше може розповісти адміністрація. Багато виписуються, багато поступає хворих, тому звітність щодня змінюється. Хворі є постійно, різні – є середньої важкості, є в реанімації. На штучній вентиляції легень у нас нікого немає, але є киснево потребуючі на апаратах.
– Обласна інфекційна приймає багато хворих на коронавірус. Які настрої в колективі?
– Ми працюємо. Приходимо і робимо свою роботу. Настрій нормальний. Ми вже втягнулися у ці робочі моменти, у ці графіки. Кожен робить свою працю, свою роботу, тому тут не може бути якихось настроїв. Є хворі – лікуємо, допомагаємо. Якихось негативних настроїв немає. Всі чітко знають свої функціональні обов’язки, всі знають свою роботу – від молодших медичних працівників до лікарів. Тобто робота йде – ніхто це не припиняв: прийом пацієнтів, огляди, лікування і т.д. Ми з цим всім абсолютно нормально працюємо (ред. сміється).
Носимо засоби захисту, аби себе вберегти та рідних – на рахунок цього дуже стараємося. Антисептики використовуються часто і багато.
– Скільки медиків інфекційної захворіли?
– У нас були трохи хворіли медики на самому початку, але люди вже одужали. Наразі точної цифри не скажу, оскільки працюю на приймальному, але мені здається, що у нас вже все добре. Ті що ще раніше захворіли, то ще доліковуються і можуть йти на виписку. За цей тиждень не приймали і не оформляли медичних правників. Дай Боже, аби все було добре.
– Що б сказати читачам і скептикам хвороби, які вважають її вигадкою?
– Людям ніколи не можна вгодити. Є різні думки, багато різних версій. Я можу казати – не вірять, то нехай не вірять – це кожного особиста думка. Якщо вони тут не вірять, то є статистика у світі – статистика у Європі чи Америці, де кількість хворих чітко і ясно подається. Якщо людина собі свято переконана і думає, що цього немає, то це її особиста думка і право так думати і вірити. Від цього ситуація не зміниться і кількість хворих не зміниться. Звичайно, ми хочемо, аби це все йшло на спад, але побачимо, як воно буде. Сьогодні ситуація одна, а завтра може змінитися. Дай Боже, аби воно йшло з позитивною динамікою, але як воно буде – ми не можемо знати, а маємо бути завжди готові.
Є люди, які перехворіли, і чітко ясно можуть сказати “та, я перехворів” і розповісти, як переніс цю хворобу – хтось у легкій формі, хтось важче, знаходився у реанімації. Я знаю, що є такі люди, які свято вірять, що не потрібен цей карантин і т.д. Але це є особиста думка, і ми на неї не повпливаємо. Мені здається, що хто свідомий, тверезо оцінює ситуацію, і за всім слідкує, то людина має розуміти, що це є насправді і багато хворих, і у місті, і в області. Це є правдива статистика і ми тут нічого не змінимо. Виявляємо хворих – добре, отримаємо негативний тест – теж добре.
– Чи вважає Ви доречним заклики показати хворих на коронавірусну інфекцію, є й такі люди, які не вірять, хочуть бачити хворих фото чи відео.
– По-перше, наша лікарня закритого типу, тобто люди ізольовані, ви не можете побачити хворих на території лікарні. Хворі з коронавірусом, чи підозрою на нього, є ізольовані в окремих боксах. Вони не можуть ходити по території лікарні, не можуть перезаражатися чи контактувати один з одним. Будь-яка інша інфекційна хвороба, до прикладу – віспа чи кір, це теж хворі, які мають знаходитися у палаті і не можуть виходити на вулицю і гуляти. Це саме стосується хворих з “ковідом”. Якщо є люди, які не вірять, ми ж не можемо виставити людей на вулицю і сказати, “от порахуйте скільки у нас хворих”. По-друге, не кожен пацієнт захоче, аби до нього прийшли, має бути добровільна згода. Не кожен пацієнт скаже “я готовий, аби у мене брали інтерв’ю”. Можливо згодом, коли людина одужає, піде на спостереження на два тижні до сімейного лікаря. Тоді так, у нього можна постфактум взяти інтерв’ю, але зараз не кожен пацієнт, що має температуру 38,5 – 39°C, який лежить тиждень в лікарні, і, наприклад, має задишку, скаже “я готовий, ходіть до мене і дивіться, як я тут лежу з “ковідом””. Тому має бути згода пацієнта.
Ми не можемо пустити вас (ред. журналістів) в інфекційний стаціонар, де лежать хворі з коронавірусом, і думаю, що ви теж до того не готові. Так само про територію лікарні – є чіткий контроль, є правила перебування хворих в інфекційній стаціонарах, тому така ситуація. Хто розуміє, про що йде мова, той розуміє порядок перебування хворих в інфекційних стаціонарах. Якби ви зайшли на територію до нас і побачили, що гуляють п’ять пацієнтів, звичайно, що таке не допустимо. Таке неможливо. Всі ізольовані в палатах та отримують своє лікування.
– Як хворі реагують, коли дізнаються діагноз, що хворі на COVID-19?
– Я б сказала, що спокійно і адекватно. Проблем якихось таких, аби я розказала, то і не пригадую, щоб були якісь пацієнти, які мали паніку чи істерику – не можу цього сказати. Є багато пацієнтів, які хочуть обстежитися, щоб виключити, чи у них є, чи немає вірусу, тобто – на ранніх стадіях виявити, щоб не запустити до якихось критичних станів, реанімаційного відділення. Тобто люди зараз спокійно реагують, є хворі переведені з інших районів, стаціонарів чи поліклінік. Коли з однієї родини, то звичайно хочуть обстежити всіх контактних, якщо є потреба і люди хворі.
Можу казати, що люди адаптувалися, якихось таких проблем не було.
– А як пацієнти реагують, коли дізнаються, що вже вилікувалися?
– Тоді у людей сама найкраща реакція, сама позитивна (ред. сміється). Вони йдуть додому з радістю і щасливі, очікують і отримують свій негативний результат. Люди довольні, вони дякують лікарям. Розумієте, коли ти перехворів такою хворобою і ти одужав, то у тебе напевно відчуття ейфорії, відчуття задоволення, хочеш якнайшвидше додому. Вони ще потрапляють під спостереження сімейного лікаря, звичайно не одразу виходять до праці – мають певний час бути на ізоляції, спостерігатися та й все.
Розмовляла Тетяна ЗЕЛІНСЬКА
Фотограф Юрій ВАЛЬКО
