Історія нашого краю тісно пов’язана із існуванням Галицької Трансверсальної залізниці. ЇЇ творці австрійці поряд з офіційною вживали і просту назву – Ostbahn (Остбан, шлях на схід).
Вартість проїзду залізницею, у 30-их рр. можна дізнатись посилаючись на спогади польських залізничників Тисмениці Олександра та Станіслава Пеліканів. Також умовно спробую порівняти вартість тогочасного злотого до гривні, а звідси можливості користуватись залізницею і взагалі бути мобільним в той час без залізниці було неможливо. Порівняння умовне , проте досить цікаве, яке може дати уявлення про рівень життя і зарплат, вартість проїзду та цін на продукти і звичайно це все буде співвідноситись із темою пасажирських залізничних перевезень на відрізку Тлумач-Палагичі(Зелена)-Тисмениця –Станіславів.
. Польська міжвоєнна залізниця розділяла пасажирів на три класи: І , ІІ і ІІІ клас, наш рідний загальний вагон. Найдешевший квиток третього класу з Тлумача до Палагичів (станція Зелена)коштував 30 гріш(буханка хліба на той час 29 гріш) в наш час 10 гривень, трохи дешевше, адже хліб сьогодні в середньому коштує 15 грн., другий клас вдвічі більше 60 гріш. Перший клас був відсутній у місцевій «локальці» як називали поїзд на місцевому діалекті. З Тлумача до Станіславова проїзд коштував у ІІ класі 2,10 зл. та 1,40 злотих у ІІІ.
Сьогодні проїзд з Тлумача до Івано-Франківська вартує в середньому 20 гривень. Це якщо порівняти із залізницею дорожче в чотири рази, але стоїть питання куди відносити комфорт маршрутних таксі до ІІ чи ІІІ класу тогочасного поїзда? У ІІІ класі з Тлумача до Львова 8,80 злотих у ІІ класі 13,20 зл.
З Тлумача до Варшави
1 клас – 52,40зл.
2 клас -39,30зл.
3 клас-26,20зл.
Як бачимо перший клас для пасажира з Тлумача розпочинався не в самій «Тумачі», а тільки в Станіславові і був дуже дорогим. Адже, це добра половина місячної зарплатні робітника чи вчителя або 50 кг. м’яса на той час. Якщо прирівняти, що буханка хліба коштувала 29 грошів, 1 кг. м’яса – близько 1 злотого ,то умовно і в наш час можна прирівняти 10 гривень =1 злотому, адже є хліб за 29 гривень це забагато, але м’ясо 1 кг за 100 гривень реально. Цікаво, що зарплата вчителя становила 100-300 злотих, робітника в сільському господарстві 40-50зл., робітника в промисловості 80-100 злотих. Як зазначив Джозеф Ротшильд у книзі Східно-центральна Європа між двома світовими війнами «…. заробітні плати у Східній Малопольщі (сьогоднішня Галичина – Р.Д.) постійно відставали від західної та центральної , особливо столиці Варшави на 20-40 відсотків, що спричиняло внутрішню і зовнішню міграцію». Також перенаселення та соціальна безвихідь (безробіття, неможливість розпочати власну справу, здобути освіту, а я б особливо виділив,- «ідіотизм сільського життя» за Марксом коли людина, що працює на землі ходить постійно голодною і економить на всьому та обмежує себе у потребах ведучи дійсно аскетичний спосіб життя і мріючи купити квиток на поїзд та пароплав що б помандрувати в Канаду чи Аргентину на заробітки.
Залізничні квитки, окрім вокзалів і залізничних станцій, можна було придбати в туристичних агентствах, де була можливість замовити квитки на всі напрямки за тиждень наперед, а також дізнатись про нові станції та зміни розкладу руху, знижки в популярному журналі «Ruch». Поряд з погано розвинутою логістикою та дороговизною залізниці потрібно визнати і позитивні моменти які актуальні і сьогодні. Існувала система знижок для різних категорій населення. Найбільш пільговою категорією були самі залізничники та члени їх сімей та навіть прислуга якщо така була. Державні службовці користувалися 50% знижкою на залізничні квитки, причому чиновники 1-6 категорії користувалися вагоном першого класу, а 7-12 категорії – вагонами другого класу. Поширювалися проїзні пільгидля військовослужбовців, осадників. Дітям віком до 14 років надавалися 75% знижки на залізничні квитки, але на дуже короткий термін – під час літніх канікул з 10 по 19 липня. Що б підтримати внутрішній туризм польська державна залізниця надавала знижки з 5 травня до31 жовтня. 56% знижку на квитки мали курортники, які поверталися додому з відпочинку. Пільга діяла за умови, що відстань від курортної місцевості не мала бути меншою від 100 км, а час перебування на відпочинку – не менше 15 діб. Дія знижки поширювалася на такі місцевості – Ворохта, Гребенів, Делятин, Дора, Косів, Микуличин, Сколе, Татарів, Яремче. З 1930-х рр. у неділю та на римо-католицькі свята і день наперед продавалися пільгові квитки до курортних місцевостей – Ворохти, Вороненки, Дори, Любіжні, Микуличина, Підлісного, Татарова, Ямної, Яремче. Також залізниця підтримувала розвиток спорту, чого не скажеш про Укрзалізницю. Надавався пільговий проїзд членам спортивних товариств. Залежно від обставин, 33% або 50% знижку на квитки отримували футбольні команди. На виїзні матчі вони їхали у вагонах третього класу. Футбольні арбітри мали 50% пільгу на залізничні квитки, причому дорогу їм оплачували спортивні товариства. З 1 грудня по 30 квітня 33% пільгою на проїзд користувалися члени лижних товариств. Знижки на залізничні квитки мали організовані групи релігійних паломників, серед яких було багато представників найнижчих верств населення. Таким чином держава підтримувала розвиток різних видів туризму, спорту , позитивної соціальної діяльності, приклад вартий для наслідування сучасною українською державою. Далі буде..
При нагоді хочу запросити читачів до участі у спортивно-просвітницькому заході «Пробігу слідами Галицької Трансверсальної залізниці пам’яті Р. Вірастюка», який перенесений на 13 вересня цього року з відомих для всіх причин, у статусі учасника, вболівальника, можна буде проїхатись із дітьми велосипедами, відвідати урочисте відкриття неподалік одиноких руїн станції «Тлумач-Палагичі», а також відвідати концерт пам’яті на місці колишнього ж/д мосту у Нижневі, взяти участь у гастрофестивалі та прослухати декламування віршів Р. Вірастюка народними артистами. Детальніша інфрмація на сайті «Всі Пробіги»
ініціатор заходу та керівник змагань Дмитро Романишин
