Шацькі пончики стали візитівкою туристичного куточка Волині ФОТО та ВІДЕО

Шацькі пончики у туристичний сезон продають чи не всі господині. Якщо в Карпатах усі — від малого до старого — «роблять гроші» на збиранні чорниць, то у Шацьку саме пончики — своєрідний бізнес для місцевих. Смаколик можна придбати на базарах, облаштованих поблизу озера, або ж одразу на пляжі. Така собі доставка «Glovo» по-волинськи…

Аби опинитися господині на пля­жі бодай до дев’ятої ранку, їй дово­диться прокидатись чи не з перши­ми променями сонця, пише Високий Замок.

Щоб побачити процес випічки шаць­кого пончика, кореспондент «ВЗ» напро­силась у гості до господині Галини Гінай­ло. Вона «пончистка» зі стажем.

— На літр перевареної води сім ло­жок цукру і сім ложок олії, чайну ложеч­ку солі, 100 грамів дріжджів. Муку додаю вже на око, — розповіла нам секрет сма­колика. — Варто, щоб вода охолонула десь до 30−35 градусів, тоді починаємо місити тісто. Тісто підростає приблизно за пів години. За цей час я підготовляю різні смаки і починаю ліпити. Спочатку розкладаю тісто на стіл, воно ще підхо­дить, рухається, формую пончик і зно­ву залишаю на рушнику, щоб виріс. За один раз можу випекти приблизно 40−45 штук пончиків, — розповідає пані Галина.

Процес випічки триває цілий ранок. Далі — «бізнес на колесах», вирушає до відпо­чивальників. Аби доїхати до централь­ного пляжу у Світязі, пані Галині треба проїхати п’ять кілометрів. На Шацьких озерах сезон у розпалі, на пляжі ніде яблуку впасти. Конкуренції теж не бра­кує, але пані Галина ділиться маркетин­говою стратегією.

— Діти найбільше люблять зі згущеним молоком, а дорослі — з чорницею. У мене є різні смаки: чорниця, вишня, мак, згу­щене молоко, шоколад і малина.

Один шацький пончик коштує трохи менше долара — 25 гривень.

— Часом можу всі продати до 12 годи­ни, а як є багато конкуренток, то можу до 15 години ходити, — розповідає жінка.

Бути в Шацьку і не скуштувати пончи­ка — це як бути в Одесі і не привезти му­шельок. Я обрала з малиною.

А поки ми розмовляли з господинею, відпочи­вальники, які вже вирушали на Фран­ківщину, кожен взяв на дорогу по пончи­ку. А пані Галина поїхала далі на доставку солодкої шацької візитівки.