Історик розповів факти про фальшиві підрозділи ОУН-УПА, переодягнених енкаведистів та злочини режиму. А також – де жили НКВДисти в радянському Станіславі.
Історик, директор Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби імені Степана Бандери Ярослав Коретчук розповів чому населення країни неоднозначно ставиться до УПА та ОУН.
За словами директора музею, інколи можна почути, що повстанці займалися речами, які не відповідають їхній ідеї, пишуть Версії.
«В той час Українська повстанська армія не могла поручитися за кожну особу, а їх було близько 40 тисяч осіб. По-друге, найчастіше в 40-х роках маса людей, які не були ні в УПА, ні в ОУН просто переховувалися від Радянської армії. Дехто в 1944 році боявся потрапити на фронт і загинути там. Ті хто боялися, що їх кинуть як гарматне м’ясо на фронти – переховувалися. Це тисячі людей. На сьогодні нам відомо, що в 44-45рр. тільки в Івано-Франківській області 20 тисяч осіб більше року переховувалися від радянських органів влади для того, щоб просто не потрапити на фронт. Їх в підпіллі ОУН називали «околотниками», вони мали свої криївки та зброю. Водночас, тоді як і в будь-який час існували кримінальні особи, які теж маючи зброю займалися грабунками та вбивствами мирного населення. Ці два компоненти заклали якісь міфи та чутки. В УПА були поодинокі випадки, бо кожен повстанець розумів, що як не військово-польова жандармерія, то внутрішня служба безпеки розслідує такий злочин і тебе чекає покарання. Натомість, кримінальні особи, люди які переховувалися від радянської влади займалися інколи грабунками, а списувалося все на поставців»,- каже Ярослав Коретчук.
Як пояснює історик, все це робилося для того, щоб створити негативний образ щодо реальних вояків УПА. Наприкінці 40-х років групи таких людей стали називати агентурно-бойовими.
«Наприклад, у Івано-Франківську є вулиця, яка в 40-х роках (неофіційно – Ред.) називалася «Бандерівська», зараз це провулок Товарний, поблизу вулиці Шухевичів. На ній жило 45 агентів зі своїми сім’ями. Частина – колишні повстанці, які зрадили і пішли на співпрацю з органами НКВД. Теж саме відбувалося і в районних центрах. Такі агенти перевозили сім’ї ближче до району для їхньої безпеки, а самі доволі часто переодягнувшись та озброївшись виїжджали у ліс, де вони діяли як повстанці», – пояснив директор музею.
