На даний час державна політика у сфері захисту прав дітей перебуває у стані реформування інтернатних закладів та пошуку альтернативних форм влаштування дітей. Зокрема, однією із таких форм є патронатні сім’ї.
Що таке патронат над дитиною?
Патронат над дитиною – це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя у період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин.
Переваги патронату:
- дитина залишається проживати у своїй громаді, максимально наближено до родини
- дитина тимчасово «в гостях» у професійній патронатній сім’ї, за її життя і здоров’я відповідає патронатний вихователь
- створені умови для освіти, розвитку, соціально-психологічної реабілітації дитини
- біологічна сім’я під супроводом соціального працівника
- постійний моніторинг можливості повернення дитини до батьків, або пошук для дитини нової сім’ї
- оптимальний час для прийняття найкращого для дитини рішення (протягом 3-х, максимум протягом 6 міс.)
Фінансування послуги патронату:
Оплата послуг з патронату над дитиною складається з:
- соціальної допомоги на утримання влаштованої під патронат дитини обсягом у два з половиною прожиткові мінімуми для дитини відповідного віку на місяць:
- грошове забезпечення за надану патронатним вихователем послугу в розмірі 5-ти прожиткових мінімумів для працездатних осіб:
Однак, при влаштуванні 2-х і більше дітей, дітей віком до 1року, неповнолітньої вагітної, дитини з ВІЛ, грошове забезпечення збільшується на 10 % за кожну дитину та категорію, але сумарно не перевищує 50 %.
– сплата єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за патронатного вихователя.
Хто такий патронатний вихователь?
Патронатний вихователь – це спеціаліст, який пройшов навчання за спеціальною програмою та на договірній основі здійснює догляд, виховання, забезпечує реабілітацію тимчасово влаштованих в його сім’ю дітей, несе відповідальність за їх життя та здоров’я в період надання цим дітям послуги патронату, допомагає дитині та її сім’ї у подоланні складних життєвих обставин.
Патронатний вихователь …
- допоможе дитині подолати стрес, зумовлений відсутністю чи втратою прихильності у біологічній сім’ї
- створить позитивний емоційний контакт із дитиною, правильно реагуватиме на її потреби
- представлятиме інтереси дитини перед іншими фахівцями соціальної сфери
- стане посередником між дитиною та її біологічними батьками / особами, які їх заміняють чи усиновителями / прийомними батьками
Патронатний вихователь зобов’язаний забезпечити дитині:
– особистий простір для проживання,
– одяг відповідно до віку, сезону та статі,
– харчування,
а також:
– організувати процес та створити дитині умови для навчання, фізичного та духовного розвитку,
– забезпечити надання чи доступ до послуг, визначених договором про патронат над дитиною,
– сприяти контактам дитини з батьками, іншими законними представниками, родичами, якщо це відповідає інтересам дитини та не порушує її права
Хто може бути патронатним вихователем:
- громадяни України віком від 35 до 60 років (для жінок) і від 35 до 65 років (для чоловіків)
- мають позитивний досвід виховання дітей
- не мають судимості
- не мають шкідливих звичок (не зловживають алкоголем, не мають наркотичної залежності)
- мають власне/орендоване житло
- пройшли курси відповідної підготовки
Хто потребує послуги патронату?
Діти, які потрапили в складні життєві обставини та за різних обставин певний час не можуть перебувати у власній сім’ї або їхні батьки чи особи, які їх заміняють, не можуть піклуватися про них, в тому числі:
- новонароджені діти, від яких відмовились батьки;
- підкинуті, безпритульні діти;
- діти із сімей, в яких існує загроза їх життю та здоров’ю;
- діти, які зазнали насильства, жорстокого поводження;
- діти, батьки або особи, які їх замінюють, померли, пропали безвісті
Одночасно до сім’ї патронатного вихователя можуть бути влаштовані тільки діти, які є між собою рідними братами та сестрами, або діти, які виховувалися в одній сім’ї.
Як дитина влаштовується в патронат?
– за згодою її батьків/законних представників;
– за письмової заяви дитини, у разі, коли вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити;
– за письмової заяви батьків про тимчасові обставини, які перешкоджають спільному проживанню;
– без згоди її батьків/законних представників за наявності:
- рішення про негайне відібрання дитини;
- акт про покинуту чи знайдену дитину, дитину, яку батьки відмовилися забрати з пологового будинку, іншого медичного закладу;
- у разі відсутності відомостей про місце перебування батьків/законних представників;
- за наявності безпосередньої загрози життю чи здоров’ю дитини, що підтверджено актом проведення оцінки рівня безпеки дитини.