«Кримнаш», а санкції – ваші. Як Росія дурить Європу

Як саме росіяни обходять європейські санкції та як на це має реагувати Київ? Пише Главком.

Євросоюз 18 червня продовжив на рік санкції, запроваджені через окупацію Криму. Дія обмежувальних заходів триватиме до 23 червня 2019 року. Чергове продовження санкцій мало би потішити Україну, але дивним чином вони розповсюдилися не на всі компанії, що мали би підпадати під них. Українські громадські активісти б’ють на сполох, наголошуючи: заходи, запроваджені ЄС, є вибірковими. Вони застосовані проти кримських заводів, але ніяк не обходять військово-промисловий комплекс власне Росії. Лише деякі російські підприємства ВПК нині є у санкційних списках. Саме він після окупації Криму окремі свої виробництва передислокував на захоплений півострів, мілітаризуючи колись популярний курорт.
Нині «націоналізовані» окупантами кримські суднобудівельні заводи «Море» та «Залив» перебувають у санкційних списках. Проте це аж ніяк не заважає російським компаніям співпрацювати з ними. Окупованому Криму також заборонено торгувати з Європою та США, але РФ і тут винайшла схему обходу санкцій. Для цього окупанти використовують російський порт «Кавказ».
Як саме росіянам вдається обходити європейські санкції та що збирається робити Київ, аби домогтися справедливості? Відповіді на ці запитання шукав «Главком».
У 2014 році після захоплення Криму Росія «віджала» в України і її підприємства, які працювали на окупованому півострові. Окрім промислових об’єктів, які виконували цивільні замовлення, до переліку «націоналізованих» Росією потрапила і велика кількість військово-промислових виробництв, серед яких 13 підприємств «Укроборонпрому», а також об’єкти, роботу яких росіяни переключили з цивільних замовлень на військові. Йдеться, зокрема, про Севастопольський морський завод, керченський суднобудівний завод «Залив», конструкторське бюро «Корал», яке проектувало плавучі крани і бурові платформи.
Про те, що Росія має грандіозні плани розширити завдяки вкраденому своє військове виробництво свідчить один промовистий факт. Об’єднана суднобудівна корпорація (ОСК) країни-агресора хизується тим, що тепер створить у Криму суднобудівний кластер. Інформація про це вперше з’явилася у 2016 році. До цього кластеру Росія збирається включити: Севастопольську філію центру суднобудування «Звездочка» («націоналізований» Севастопольський морський завод), два конструкторських бюро – «Корал» і «Судокомпозит» (до 2014 року останнє працювало у складі «Укроборонпрому»), а також Севастопольський національний технічний університет. Віце-президент ОСК Дмитро Колодяжний навіть заявляв, що «Судокомпозит» невдовзі має стати філією петербурзького Середньо-Невського суднобудівного заводу. Іншими словами, захоплені українські заводи тепер стали підрозділами російських або передані їм в оренду. Це стосується, зокрема, заводу «Море», який було передано в оренду до кінця 2020 року ВАТ «Ленінградський суднобудівельний завод «Пелла».
Два роки тому на той момент «повноважний представник президента РФ у Кримському федеральному окрузі» Олег Белавенцев заявляв, що оборонно-промисловий комплекс, який включає близько 30 підприємств, є стратегічним напрямком промислової політики для окупованого Криму.
Упевнені заяви російських високопосадовців про мілітаризацію і промисловий розвиток захопленої української території аж ніяк не посилили європейські санкції, запроваджені після анексії Криму. Велика кількість російських компаній просто їх уникла, продовжуючи працювати одночасно як в Криму, так і з компаніями на Заході. Хоча серед пунктів, через які мали б застосовуватись санкції, є «надання інвестиційних послуг для придбання або розширення нерухомості або підприємств», під який цілком підпадають дії окупаційної влади щодо кримських заводів.

«Куратори» для вкраденого

«Усі кримські підприємства зараз або входять у великі російські корпорації, або перебувають в оренді. «Інститут кураторів» з’явився в Росії в 2016 році, він був закріплений нормативною базою: кожне кримське підприємство, яке може випускати продукцію, має куратора, в обов’язки якого входить ділитися замовленнями і займатися модернізацією», – розповідає у розмові з «Главкомом» експерт фонду «Майдан закордонних справ» Тетяна Гучакова.
Серед прикладів такої промислової «інтеграції» захоплених підприємств – історія  феодосійського заводу «Море». У 2016 році підприємство, яке на той момент вже було «націоналізоване» окупантами, російська влада знайшла йому  так званого куратора: майно заводу до 2020 року передали в оренду «Ленінградському суднобудівельному заводу «Пелла». Тоді ж повідомили, що «Пелла» проведе реконструкцію феодосійської верфі, на першому етапі пройдуть днопоглиблювальні роботи, ремонт приміщень. Завод готували для виконання масштабних замовлень, хоча в російській пресі писали, що «Море» займатиметься будівництвом швидкісних пасажирських суден для Чорного моря. Обсяг інвестицій в кримську верф мав скласти близько 1 млрд рублів.
У травні 2016 року «Пелла» почала будувати в Криму перший з серії трьох ракетних корветів нового проекту «Шторм» для Чорноморського флоту РФ. Передача їх флоту планується в 2019 році. У березні 2017-го розпочалось будівництво другого ракетного корабля цієї серії – «Охотск», а 19 грудня 2017 року закладено третій ракетний корабель ­­– «Вихрь» (завершення будівництва заплановано у 2019 році).

Ракетний корвет цього проекту озброєний крилатими ракетами «Калибр-НК», що активно використовувалися Чорноморським флотом та Каспійською флотилією РФ під час обстрілів об’єктів в Сирії, дальність польоту ­– 2500 км.
Завод «Пелла» не значиться у жодному списку санкцій. Навіть більше, з 2014 року володіє верф’ю у німецькому Гамбурзі.
Ще один приклад – суднобудівний завод «Залив», що належав українському олігарху Костянтину Жеваго. 24 серпня 2014 року самооборона Криму заблокувала доступ менеджменту до підприємства. Водночас, за повідомленням керівництва, у захопленні заводоуправління брали участь представники Зеленодольського суднобудівного заводу (РФ). Згодом після захоплення рейдерами підприємство перереєстрували у Москві, а потім віддали в оренду саме Зеленодольському суднобудівному заводу.

Станом на 1 червня 2018 року на заводі «Залив» будують для Чорноморського флоту Росії кораблі з пакету замовлень Зеленодольського заводу коштом державного оборонного замовлення РФ. Ракетні корвети, які будуються, мають на озброєнні по 8 крилатих ракет «Калибр-НК» кожен (росіяни полюбляють порівнювати ці ракети зі знаменитими «Томагавками» – «Главком»),  два кораблі арктичного класу тощо.
Зауважимо, що на заводі «Залив» знаходиться один з найбільших суднобудівних доків у Європі – 364 метрів в довжину та 60 завширшки, аналогів йому на території РФ немає. «Тому можна прогнозувати розширення його подальшого використання окупантами для військових цілей»,  –  говорить Тетяна Гучакова.
Як зазначають експерти, два російських суднобудівельних підприємства, що згадані вище, у найближчі роки побудують на захоплених кримських заводах щонайменше дев’ять ракетних корветів, загальна кількість крилатих ракет «Калибр-НК» на їхньому борту складе 72 одиниці. Вони також звертають увагу на те, що з 2018 року корабельний склад ЧФ РФ буде поповнюватися за рахунок будівництва нових кораблів безпосередньо на окупованій території.
«Це становить загрозу не тільки для України, але й для майже всіх країн ЄС та Середземномор’я», – робить висновок голова наглядової ради благодійного фонду «Майдан закордонних справ» Андрій Клименко.

«Оборудки» у російському порту

Тему забороненої торгівлі цивілізованого світу з Кримом окупанти теж творчо опрацювали. Щоб обійти всі заборони і перешкоди, країна-агресор на повну використовує свій порт «Кавказ», розташований на російському березі Керченської протоки. Саме це підприємство забезпечує будівництво Керченського мосту та перевезення до окупованого Криму основної маси вантажів, в тому числі військових. Згідно з даними Інституту чорноморських досліджень, у порту «Кавказ» росіяни налагодили схему перевалки заборонених вантажів.
Іноземні імпортні вантажі (в тому числі критично важлива сировина з країн ЄС для титанового виробництва у Криму) спочатку спрямовуються нібито до російського порту «Кавказ». Але це лише відволікаючий маневр. Бо вантажі, які нібито йдуть до Росії, перевантажуються в акваторії цього порту на судна, що прямують до портів захопленого Криму.

Аналогічна схема використовується під час експорту кримських товарів, наприклад, зерна та кальцинованої соди.
«Тільки в листопаді 2017 року 16% експорту кримського зерна пройшло через цю схему. Ніхто в світі не прийме вантаж зерна, якщо написано, що воно з Криму. Зерно відправляється на судні з Севастополя або Керчі, потім перевантажується і змішується з зерном, яке приходить з російських портів і отримує сертифікат, що воно з російського порту», – пояснює схему Андрій Клименко.
Щомісяця фіксуються і морські перевезення ільменіту (сировина для виробництва титану) до Керчі в порт Камиш-Бурун. Ільменітова руда використовується на окупованому півострові єдиним покупцем – заводом «Титан» у місті Армянськ на півночі Криму, що входить до групи компаній опального мільярдера Дмитра Фірташа.
Протягом року «Майдан закордонних справ» зафіксував постачання ільменіту в обхід санкцій з Бразилії та Туреччини.
Показовим був випадок восени 2017 року, коли на рейдову стоянку порту «Кавказ» прибув німецький суховантаж компанії Hansa heavy lift під прапором Ліберії. Як мінімум, тричі за цей час до нього підходив російський суховантаж, до трюмів якого перевантажували ільменіт. Після цього російське судно доставляло ільменіт до керченського порту Камиш-Бурун. Товар прибув з найбільшого у Західній Європі норвезького титанового рудника Tellnes, яким керує компанія Titania. Таким чином поважні компанії з Німеччини та Норвегії були залучені в заборонену схему експортних поставок до окупованого півострова. Після розголосу цієї інформації в іноземних ЗМІ поставки ільменіту з Норвегії у окупований Крим припинилися.

Санкції проти порушників

Українські неурядові організації закликають заблокувати активи, заборонити будь-які форми співробітництва компаній з країн ЄС з ВАТ «Ленінградський суднобудівельний завод «Пелла» та АТ «Зеленодольський завод ім. О. М. Горького». Те саме стосується і порту «Кавказ», в тому числі необхідності прямої заборони спрямування вантажів та прийняття вантажів до/з цього порту морськими суднами. «Ці підприємства мають багато контрактів, закуповують європейське та американське обладнання, мають дочірні підприємства… мають верф. Ми наполягаємо, аби проти будь-якого російського підприємства, яке працювало в Криму, були застосовані санкції. На жаль, цей підхід не працює автоматично», – підсумував голова наглядової ради Майдану закордонних справ Андрій Клименко. Експерти сподіваються на результат і згадують, що на минулорічний скандал відреагували у Норвегії. Тамтешній уряд тоді зупинив порушення санкцій.
 
Юлія Тунік, «Главком»