Франківка Анастасія Спаська викладає анатомію у медичному коледжі в Об’єднаних Арабських Еміратах, у місті Аджман.
Зараз приїхала на канікули з сім’єю додому й розказала «Репортеру» про країну серед пустелі, правила, традиції та чим здивували її Емірати.
Тридцять, то не п’ятдесят
Анастасія лише кілька днів, як прилетіла додому. Каже, довгої адаптації не було, адже з ОАЕ у нас лише година різниці. Говоримо за чашкою кави у тіні кав’ярні, але й це не рятує – на вулиці понад 30 градусів. Анастасія лише посміхається, мовляв, зараз в Еміратах – 40-50°C.
«Але там ти не відчуваєш спеки, бо всюди кондиціонери, які працюють цілий рік, – розповідає вона. – Взимку, у грудні-січні, температура 25-28 градусів. Тобто зараз навіть вночі ви не зможете відкрити вікно, бо на градуснику буде плюс 35. Ото як у квітні закривають вікна, то можливість їх ввечері відкрити буде аж у листопаді. Пів року комфортно, а інші пів року – пательня».
Дивується, як у нас, за її словами, легковажно ставляться до карантину. В ОАЕ хоч і послабили, але все одно є обмеження, і люди їх чемно дотримуються.
«Там усе доволі строго, не так, як тут, – говорить Спаська. – Наприклад, усі носять маски. А минулого літа, як тебе бачили на вулиці без маски – штраф тисячу доларів. Така фінансова різка. І зараз незважаючи, що всі вакциновані, кожні два тижні викладачі та студенти роблять тести, лише тоді можна прийти в коледж».
У вересні минулого року Анастасія подалась викладати в ОАЕ, вчити майбутніх лікарів у медколеджі в Аджмані. Каже, це не було раптове рішення, а роки роботи й досвіду.
У Франківську вона майже 10 років викладала у Прикарпатському університеті, на кафедрі анатомії і фізіології. Потім ще рік навчала іноземних студентів у медуніверситеті. Захистила дисертацію. Також два роки працювала в Туреччині, а ще їздила на численні міжнародні конференції. Це все допомогло їй пройти конкурс та отримати роботу в коледжі одного з найпрестижніших університетів ОАЕ.
Хто ти є
За словами франківчанки, Емірати цієї осені святкуватимуть 50 років заснування. Вже готуються і це буде щось грандіозне.
До прикладу, перші заклади вищої освіти тут створили у 1970-80-х. Університет, де вона працює, заснований у 1988 році й нині там викладачі 30 національностей. Це науковці з усього світу.
«За рік не бачила жодного конфлікту, адже люди звикли до різноманіття культур та релігій, – розказує Анастасія. – Люди намагаються зрозуміти одне одного, поводяться по-людськи і це дуже допомагає. Кожен розуміє: якщо ти допоможеш колезі, то разом ви будете швидше рости й досягнете кращих результатів. Якщо це розуміння привити українцям, ми б уже пішли набагато далі. Там тебе більше цінять не за те, що ти маєш, а за те, хто ти є, що можеш зробити нове, корисне. Це також було приголомшливо. Ти цінний як особа, а не скільки маєш грошей. Гроші в них є. Вони готові поділитися з тобою багатством, а від тебе отримати знання, досвід».
На медичній спеціальності, де викладає Анастасія, навчання змішане – жінки вчаться разом з чоловіками, але на інших – окремо. Втім, кожен студент чи студентка має доступ до всього найсучаснішого, що є у світі.
Як майже всюди, навчитися на медика тут дуже дорого – 30 тисяч доларів на рік. Сюди йдуть ті, хто має зі школи сертифікат про 90 % успішності. Крім того, місцеві отримують стипендію.
Своїм можна лише народитися
Загалом населення ОАЕ – 9-10 мільйонів. З них, за словами Анастасії, десь 20 % локалів – місцевих, корінних. Решта – приїжджі.
«Є люди, що по 20 років тут живуть, народжують дітей, ті виростають, йдуть в університети, але вони ніколи не стануть локалами, – пояснює Спаська. – Вони мають дозвіл на проживання і більшість прав та обов’язків як місцеві. Але скільки би ти там не жив, ти все одно відчуватимеш, що в гостях».
В офіційних установах працюють тільки місцеві. Крім того, за словами Анастасії, їм забезпечують відповідний рівень життя. Наприклад, дохід арабської сім’ї – близько 15 тисяч доларів на місяць, аби вони могли жити у гарному будинку, кожен мав машину та міг подорожувати. Молоді люди, якщо вони працюють, але їхній сукупний дохід не дотягує до відповідного рівня, отримують компенсацію від держави.
Втім, запевняє Спаська, ставлення до приїжджих – доброзичливе. І вважає цю країну найбезпечнішою, адже за всім дуже сильний контроль. Посміхається, що на початку це навіть насторожувало, а зараз уже звикла.
«Ти можеш у будь-яку годину ночі вийти на вулицю та почуватися в безпеці, – запевняє Анастасія. – Я б у Франківську не хотіла йти сама опівночі по вулиці».
Усе найкраще
«Країна поділена на сім еміратів. Є Дубай, про який усі знають, столиця Абу-Дабі, є Аджман, Фуджейра, Рас-ель-Хайма, Шарджа та Умм-Ель-Кувейн, – розказує Анастасія. – Я живу у Шарджі, а працюю в Аджмані. Це 20 хвилин їзди. Кожен емірат – окреме маленьке королівство, де є свої особливості, уряд, фінансування і свій емір».
Розказує, що, до прикладу, в Абу-Дабі є сильна українська община.
«Знаю, що збиралися на Великдень, але ми не їздили, бо столиця має дуже сильний контроль, – каже Спаська. – Якщо хочеш приїхати з іншого емірату – треба здати тест. Є група у фейсбуці «Українці в ОАЕ».
Ще в столиці є свій Лувр з картинними галереями. Анастасія називає цю будівлю фантастичною. Купол, який накриває площу і створює свій мікроклімат. Хоч надворі спека, але там ти її не відчуваєш.
«Розваг в еміратах повно – найбільший аквапарк, найкращі у світі парки атракціонів. Можна покататися на лижах, поруч з пінгвінами, – сміється франківчанка. – Зараз відкрили найглибший басейн для дайвінгу, де ви пірнаєте і можете побачити ціле підводне місто. Це все недешево, але там працюєш, то можеш собі дозволити».
Захоплюється тим, як одна з найбагатших країн світу не розкидається багатством, а збирає у світі усе найкраще, намагається примножити та якось модернізувати. Вкладають у майбутнє – в освіту, науку, культуру, технічні розробки.
«Якщо раніше ти мріяв поїхати у США чи якусь європейську країну, то за 10 років ти захочеш їхати саме до ОАЕ, – вважає Спаська. – Вони дуже швидко розвиваються».
До речі, до Еміратів Анастасія переїхала з чоловіком і сином. Чоловік працює онлайн з дому, син ходить в австралійську школу. Каже, обрали її, бо там викладають носії мови. Школи є різні, для приїжджих вони платні – від 3000 до 30 000 доларів на рік.
Ціни на житло в різних еміратах також різні. У Дубаї – найдорожче, а в Шарджі дешевше. Для сім’ї житло можна знайти за 10 тисяч доларів на рік, а можна й за 100 тисяч.
Молоді люди, які живуть самі, можуть ділити житло з трьома-чотирма сусідами та платити 500 доларів на місяць.
«А ще тут є великі свята, – розповідає Спаська. – Перше – день народження пророка Мохамеда. Друге – день заснування ОАЕ. Вони дуже щедро святкують. А цьогоріч я очікую щось грандіозне, бо ж ювілей – 50 років. Є ще Ід Аль-Фітр – це свято, пов’язане з фазами нового місяця, та Ід аль-адха. І це тиждень вихідних для всіх».
Також Анастасія додає, що цей рік дав їй інший погляд на мусульманство, бо звідти воно сприймається по-іншому. Каже, головні постулати – бути чесним, ввічливим і поважати інших.
Авторка: Світлана Лелик
