Чи можна славити убивць? Жінка з Донбасу виявила у франківській лікарні прихильницю Кадирова

Недавно в “Репортер” прийшла жінка. Вона принесла звернення, просила його опублікувати, бо вважає, що це важливо для всіх. Редакція теж так вважає. Далі Алла Агєєва, яка народилася у Франківську, 50 років пропрацювала медиком на Донбасі, а потім змушена була тікати звідти від окупантів, розповідає сама…, пише Репортер
“Звертаюсь до вас з питання відвертої, як я вважаю, російської пропаганди, свідком якої я стала, перебуваючи на лікуванні в обласному клінічному кардіологічному диспансері (ОККД).
8 травня під час прийняття процедури у фізіотерапевтичному відділенні я почула, як лікар Жанна Айрапетова, готуючи «святковий стіл до 9 травня», голосно, в присутності 2-3 співробітників, говорить наступне: «Я родом из Грозного. Это Чечня. Там сейчас правит очень умный, серьезный, хороший руководитель Рамзан Кадыров. Его очень уважает президент России Путин, который тоже хорошо руководит своей страной. А здесь, в Украине, хотят отменить праздник победы, перечеркнуть память наших отцов-освободителей-защитников. Почему я должна их забыть?!».

Ця «промова» мене приголомшила! По-перше: ніхто не збирається забороняти «чтить память про освободителей». Святкуйте собі вдома, скільки хочете! Але на державному рівні цей день має бути не святом, а саме днем пам’яті всіх загиблих у ІІ світовій війні. Ми маємо вшановувати їхню пам’ять, а не скакати на кістках і заливатися «100 грамами».

По-друге (і я вважаю це головним): тепер, коли в Україні йде війна, лікар Айрапетова, громадянка України, славить ворогів України, вбивць українців! Як таке можливо?!

Я народилась, виросла і закінчила інститут в Івано-Франківську. 50 років відпрацювала лікарем на Донбасі, у Краснодоні (з 2016 року, за українським законодавством – Сорокине, ред). А тепер – переміщена особа у своєму рідному місті, біженка, саме завдяки таким, як Айрапетова. Я все кинула на Донбасі. Тут знімаю кімнату, бо квартиру – дорого. Повернулась на батьківщину, пішла від ворогів – для чого? Щоб чути та спостерігати тут те, чому була свідком там?
У будь-який момент я могла стати жертвою улюблених Айрапетовою кадировських і путінських головорізів, які загарбали і зруйнували частину моєї країни, вбили та покалічили десятки тисяч моїх співвітчизників. І цих убивць прославляє громадянка України!

Але ж я – живий свідок тих подій 2014 року і не з чуток знаю факти:

1) як кадировці вбили на роботі жінку, що заступилась за дівчину-робітницю, яку потім і зґвалтували,
2) як російський танк серед білого дня розчавив тролейбус, в якому одразу загинуло двоє людей і троє було травмовано,
3) як кадировці взяли в заручники п’ятеро дівчат-студенток у гуртожитку, погрожували їм та їхнім батькам по телефону серед ночі та вимагали викуп за їхнє звільнення,
4) як мене ті самі «визволителі» погрожували кинути «на підвал» за те, що я боронила співробітницю,
5) як один із «ополченців» ввечері після роботи обісцяв мене за почуте привітання колезі-сусіду: «Слава Україні!», ще й додав: «Старая бандеровка, теперь будешь славить свою Украину?».
6) як днями і ночами гуркотіли, йдучи через місто, колони російських танків, БТРів та КамАЗів з російськими солдатами, а потім так звані безчисленні гумконвої зі зброєю, технікою та снарядами. Було там і «пропітаніє», але для російських солдатів – армію ж треба годувати?
Так от, з приводу поведінки лікаря Айрапетової я звернулася до головного лікаря ОККД Віктора Якимчука. І його реакція мене здивувала, бо він годен був звести це до якогось побутового вчинку. Але я наполягла на скликанні колективу диспансеру за присутністю лікаря Айрапетової.
15 травня він покликав до себе усіх завідувачів відділами, свого заступника і всіх старших медсестер. При них я все розповіла: і про ганебну поведінку лікаря Айрапетової, і свою історію переселенки, і ті приклади з «освобождения Донбасса от украинского гнета». Під час розповіді я кілька разів зверталася особисто до Айрапетової.
Так, я назвала її ворогом України і посібником російських окупантів за її позицію і небажання навіть вивчити українську мову, перебуваючи в Україні понад 20 років (Айрапетова з усіма спілкується тільки російською).
Так, я сказала, що вона не має права працювати в державній установі, має бути звільнена і з такими поглядами має їхати у свій рідний Грозний.
Ані словом Айрапетова навіть не намагалася мені заперечити.
Наприкінці я сказала, що маю намір звернутися в СБУ.
Головний лікар кілька разів промовив, що він шокований почутим, і запевнив мене, що прийме рішення з приводу поведінки Айрапетової. Просив дати йому час і нікуди не звертатись.
Через тиждень я завітала до нього і почула: «Я мав діяти у правовому полі. Ця лікар – пенсіонер, інвалід ІІ групи. Я запропонував їй піти у відпустку, а потім написати заяву на звільнення. Вона має вийти на роботу 30 червня». І знову попросив мене нікуди не звертатись. Я пообіцяла та сказала, що навідаюсь 30 червня.
Я прийшла 2 липня. З його слів, на пропозицію написати заяву на звільнення Айрапетова відповіла: «А на якій підставі я маю йти з роботи?». І продовжує працювати…
Задзвонив телефон, лікар взяв слухавку, а я пішла.
Але я налаштована рішуче і не лишу цю справу просто так. Бо з бесід з працівниками відділення (прізвищ я не знаю) довідалась, що лікар Айрапетова ще з початку війни, нікого не соромлячись, проводить подібні й більш «змістовні» бесіди за Путіна і Росію. Мало того, нікому не дозволяє їй заперечувати. Одна з працівниць, що не погоджувалась з її висловами, навіть розрахувалась – ця лікар її «просто з’їла».
Я розповіла про це головному лікарю та порадила поцікавитись цим фактом. Під час візиту 2 липня ще спитала, чи дослухався він моєї поради. Сказав: «Ні».
Якась дивна позиція керівника державної установи. Подумати тільки: його підлег­лі не хочуть навіть на словах стати на захист України, бо бояться втратити роботу!

У мене склалося враження, що не лише працівники, а й керівник установи не розуміють, що відбувається в Україні, що йде війна, і як вони мають поводитись. Невже їм байдуже все це, тільки б їх не чіпали, не турбували?!

Я вважаю, що мова має йти про антидержавну діяльність таких, як лікар Айрапетова. І вони мусять нести за це відповідальність. Вважаю, що ця лікарка має бути принаймні звільнена з роботи і попереджена СБУ.
Аналогічне звернення я відправила начальнику обласного управління СБУ, а також пошукаю підтримки в партії «Свобода».

Алла Агєєва, Івано-Франківськ, 6 липня 2018 року

Текст відредагований і скорочений, повна версія є в редакції «Репортера»

Віктор Якимчук, головний лікар ОККД:

«Це пахне політикою, а я в політику не граюся. Наша справа – лікувати людей. Хто там що сказав, я того не знаю. Для цього є відповідні органи, які тим займаються. Щоб я прийняв рішення звільнити людину, я повинен мати доказову базу. На якій підставі я маю звільнити жінку, якщо вона відмовляється писати заяву? Я в політичні ігри не граюся, це дуже тонке питання, і я не хочу туди лізти».