Прикарпаття – гірський регіон. Тому, аби дістатись до пацієнта у віддаленому районі, медики зазвичай витрачають чимало дорогоцінного часу. Вирішити проблему може повітряний транспорт, наприклад, гелікоптери.
Правда, про це говорять багато років, але далі розмов справа досі не йшла. Втім, незабаром повітряна медицина може стати реальністю, пише Репортер.
Міністри обіцяють
Ще наприкінці березня ексміністр внутрішніх справ Арсен Аваков заявив про запуск в Україні системи авіаційної безпеки. Спільно з МОЗ вона мала займатися медичною евакуацією.
Система невдовзі навіть запрацювала, щоправда, в тестовому режимі й лише у Львівській та Київській областях. Аваков запевняв, що до осені з’являться 15 пунктів, зокрема й на Прикарпатті, де чергуватимуть гелікоптери. Однак, міністр пішов, а на Франківщині система так і не запрацювала.
Виглядало, що на цьому й кінець. Та у вересні новий очільник МВС Денис Монастирський заявив, що системі бути. Він запевнив, що до кінця 2023 року по всій Україні цілодобово чергуватимуть гелікоптери. Тож невдовзі й на Прикарпатті має бути санітарна авіація.
Медики готові
Директор Івано-Франківського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Мирон Матейко переконаний, що повітряна евакуація на Прикарпатті просто мусить бути.
«У нас є своя специфіка – наша область гірська. Також у нас великий наплив туристів. У ЗМІ часто чуємо, що десь люди заблукали, чи ще щось надзвичайне сталося. Тому в нас першочергово треба запускати систему аеромобільної евакуації, – каже Матейко. – Маємо приклади, коли наші бригади кілька годин піднімались на гору, аби надати допомогу. Останній випадок – коли під час вибуху в Карпатах постраждали туристи. Тоді медики добиралися на квадроциклах. Ми намагалися викликати гелікоптер зі Львова, але там повідомили, що вони не літають вночі. Також маємо багато випадків, коли у високогірних селах народжують жінки, а наші працівники не встигають».
Він додає, що недавно на Прикарпаття приїжджали представники міністерства охорони здоров’я, які відповідають за санавіацію. Вони об’їздили всю область, щоб вивчити місця, де можна розмістити базу для повітряного транспорту.
«Має бути злітна смуга або вертолітна площадка. Також потрібний ангар для техніки. Ми побували у Коломиї, Косові, Ворохті й на Богородчанщині. Представникам міністерства найбільше сподобався приватний аеродром у Підгір’ї – там є усе необхідне. Тож цілком ймовірно, що базу розгорнуть саме там», – говорить Мирон Матейко.
Медики уже готуються. У кожному районі визначили місця для посадки повітряного транспорту. Також у центрі, аби не гаяти час, оголосили про набір медиків у підрозділ з аеромедичної евакуації. За словами Матейка, на конкурс подалися 19 фельдшерів і дев’ять лікарів.
«Заявки ми приймали до 22 листопада, – розповідає директор центру. – Нещодавно було засідання комісії, де відібрали кандидатів. Тепер на них чекають співбесіди. Ставку робили на наших працівників і медиків саме з Прикарпаття. Зовсім скоро будемо їх навчати, адже для такої роботи обов’язково потрібні додаткові вміння. Якщо у Львові гроші виділили з держбюджету, то ми домовилися з МОЗ, що навчимо п’ятеро лікарів і п’ятеро фельдшерів власним коштом».
Втім, коли саме та чи взагалі в області запустять санітарну авіацію, у Мирона Матейка відповіді ще нема. Усе залежить від того, як у високих кабінетах запланують бюджет на наступний рік.
Львів літає по заходу
Якщо на Прикарпатті чекають на обіцяне, то у Львівській області система працює з 1 квітня. До червня у сусідів літав гелікоптер від ДСНС. Потім він зламався. Тож польоти призупинили. Але з жовтня відновили – гелікоптер дала Нацполіція.
За словами Андрія Васька, керівника Львівського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, проєкт хоч і експериментальний, але, крім Львівщини, охоплює весь захід України.
«На сьогодні географія нашого проєкту – це весь західний регіон України, але найбільше ми акцентовані на Львівській області. Тільки у жовтні літали 24 рази. Усіх пацієнтів успішно доправили до лікарень», – каже керівник центру.
Андрій Васько сподівається, що проєкт і далі розвиватимуть. За його словами, наразі йдеться про включення до нього Івано-Франківської області – з наступного року.
Найважчих беруть першими
Повітрям транспортують людей у критичному стані – з важкими травмами, хірургічними захворюваннями, гострими інсультами чи інфарктами. Також можуть полетіти за дітьми у важкому стані й жінками, які мають загрозу передчасних пологів, каже Володимир Ананєвич, який очолює львівських аеромедиків.
Дзвінок завжди приймає центральна диспетчерська центру, а рішення про авіаевакуацію – відповідальний лікар зміни. Час на політ дуже залежить від локації та погоди. А ще від того, чи раніше звідти вже літали, чи є майданчик. Бо якщо командир екіпажу буде ще підбирати, де сісти, то часу піде більше.
«Перед запуском проєкту ми дали вказівку у департамент охорони здоров’я, аби всі лікарні підготували місця можливої посадки. І вони нам їх подали. Пілоти оглянули всі та сказали, чи вони підходять, – розповідає Ананєвич. – Також вони дали поради: зрізати дерева, перенести опори тощо. І якщо при підльоті до якогось з них бачимо, що через якісь причини посадка неможлива, то пілот визначає новий майданчик. Ми це все повідомляємо, тоді швидка приїжджає на той майданчик, який ми вказуємо, та забирає або привозить пацієнта».
На борту є все необхідне медичне обладнання. Екіпаж складається з чотирьох людей: командир, другий пілот, лікар і фельдшер. Транспортувати можуть одного пацієнта. Хоча раніше, коли був гелікоптер від ДСНС, то могли брати двох. А тепер у випадку, коли треба транспортувати двох пацієнтів, то вирішують, кого везти першим, згідно з протоколом сортування. Пріоритет – людям у найгіршому стані.
«Наприклад, у нас були одразу два виклики про важких постраждалих у ДТП. Тож ми, не вимикаючи борта, здійснили дві евакуації. Один із постраждалих був у ступорі, інший – при свідомості, – розказує Володимир Ананєвич. – Тож того, що був без свідомості, забрали першим. Сіли посеред дороги, забрали, долетіли та передали пацієнта у лікарню. І одразу полетіли за другим. У той же час швидка підвозила постраждалого нам на зустріч, щоб зекономити час. Ми знову сіли на дорозі, перевантажили й відвезли його у Львів».
У листопаді львівські медики літали вже понад 10 разів. Вильоти є майже щодня, коли дозволяє погода, додає лікар.
Сусіди завжди поруч
Як виявилося, Володимир Ананєвич родом із Калуша. Навчався у франківському медуніверситеті. Тож чоловік не з чуток знає про реалії екстреної медицини на Прикарпатті.
За його словами, допомога з повітря дуже потрібна у рідних краях. Тому він не розуміє, чому Івано-Франківську область ще не включили у цей проєкт.
«Наскільки я знаю, зараз колишні Рожнятівський і Долинський райони не мають доступу до ангіографії та КТ. І вони досить віддалені від Калуша, де вони є, – каже він. – А якщо у пацієнта трапиться інсульт? Приміром, запідозрили інсульт, викликали швидку, вона приїхала та підтвердила хворобу. А пацієнт годину вже втратив. Плюс на дорогу до Калуша або Франківська. Ще дві-три години. Грубо кажучи, пацієнт втрачає свої шанси на одужання. Бо чим довша ішемія мозку, тим важчі наслідки. А ми можемо довозити пацієнтів за 15 хвилин. У нас був виклик з тромбозом артерій у Дрогобичі. Ми за 15 хвилин дісталися туди і 15 хвилин витратили на політ до Львова. Тож за 40 хвилин пацієнт був уже в лікарні».
Додає, що з Прикарпаття жодного запиту на евакуацію ще не подавали. Хоча з інших областей вони були неодноразово. Тож закликає прикарпатських медиків повідомляти, коли потрібно прийти на допомогу.
«Не думаю, що у вас немає пацієнтів у тому самому Рожнятівському, Долинському чи, тим більше, у Верховинському районах, – говорить Володимир Ананєвич. – Гвинтокрил може сісти на дорозі, у полі, він не є перебірливий в умовах посадки. Пілоти треновані, можуть місце й самі підібрати, якщо треба. Тим більше, проєкт покликаний для того, щоб якомога швидше доставляти пацієнтів до високоспеціалізованих медичних закладів. Обласним центрам потрібно комунікувати з нами, а ми завжди раді допомогти. Ми не обов’язково возитимемо на Львів. Можемо відвезти пацієнта до Франківська та вернутися на базу».
Автор Назарій Боднарчук
