Днями комунальне підприємство “Пам’ять”, яке займається пошуком і перепохованням жертв воєн, депортацій та репресій тоталітарних режимів, розпочало пошукові роботи на кладовищі, що знаходиться на вулиці Київській в Івано-Франківську.
Ще минулого року до пошуковців звернулась 87-річна Ірина Михайлів. Жінка з дитинства проживає поряд з цвинтарем і ще маленькою бачила, як туди НКВСники звозили тіла людей і закидали в одну яму, інформує Бліц-Інфо.
За словами старожилки, це було у 1946-1947 роках, тоді їй було одинадцять.
“Тіла жінок, дівчат, дітей і чоловіків скидали в одну велику яму, яку копали грабарі. Мені вдалось двічі таке побачити. Пам’ятаю, що нас було троє малих і ми помітили, як на фірі до цвинтаря везли багато тіл, тоді всі побігли в хату, щоб розказати мамі, бо дуже злякались. Бачила і саму яму, дивилась як люди лежать, всі голі і головою до одної сторони, під плотом. Пам’ятаю ще, що чекісти були в червоних шапках і сміялись, як їхали до цвинтаря”,- пригадує франківка.
Голова комунального підприємства “Пам’ять” Василь Тимків пояснює, що поховані могли помирати від голоду, або рятувались зі сходу України, але тут помирали. Але є й інша версія:
“Ми маємо список з 500 осіб, на яких була заведена архівно-кримінальна справа та які померли від хвороб в тюрмах. А арештовували тоді за підозрою в участі в підпіллі чи УПА. Хоча всі ми розуміємо, що це могли бути й тортури на допитах і все, що завгодно. Таким чином їх могли привозити сюди. Якщо ми розкопаємо, то, очевидно, будемо мати імена. Пані Ірина бачила це двічі, але якщо на фірі могли привезти 10-15 осіб і робили це систематично, то ця версія про поховання з 500 осіб може бути правильною”,- ділиться історик.
Під час розкопок першого дня вдалось знайти тільки одну кістку. Тимків припускає, що вона людська. Але поки робити поспішні висновки, що вона належала комусь з похованих у ті часи – рано.
Пошукові роботи продовжуватимуться за допомогою трактора, адже яма, за твердженням старожилки, є дуже глибокою. Якщо вдасться знайти останки, їх планують перепоховати у Дем’яновому Лазі.