У Яремчі, що на Івано-Франківщині, збирають експонати для оновлення експозиції музею-криївки воїнів УПА. Його збудували у 2021 році неподалік справжнього схову, який розташовувався високо в гірській скелі. Саме в ньому 70 років тому повстанці з цих країв провели свій останній бій.
Про історію цих вояків УПА, чому їхню криївку називають останньою, а також про те, як у Яремчі облаштували музей-криївку, щоб зберегти пам’ять про повстанців, та які експонати зараз шукають для нього, читайте у репортажі Суспільного.
Музей-криївка
Повстанська криївка в Яремчі захована серед дерев, листя та густого моху. Тут намагалися відтворити весь побут воїнів УПА. Всередині є криниця з водою, вимурувана піч, яка зігріває схов, а також речі, якими користувалися повстанці.
“Вони мали піч, щоб грітися, варити собі їсти, підігрівати чи кип’ятити воду. Мали замурований в стіні комин. І так вони вночі або коли туман варили собі їсти. Звичайно, щоб не побачили вороги. Обідали за столом. Ще в них тут було багато літератури, вони читали. Були і молитовники, і Біблія, друкарська машинка”, — розповідає керуючий справами Яремчанської міської ради Василь Озорович.
Окрім посуду, письмового приладдя, літератури, старовинних ікон та газет, у криївці є одяг воїнів УПА: мазепинка, черевики, дві форми, а також вишита сорочка та кептарі з вовни.
Втім, зі слів Василя Озоровича, в музеї не вистачає повстанської літератури, тогочасного посуду, а також чоловічих вишиванок.
Історія останнього схову
Нову криївку збудували неподалік справжньої, яку повстанці спорудили високо в гірській скелі. Нині на її місці — хрест і два стяги.
“Частина посередині скали мокра, тому що всередині криївки була криниця, звідки люди, які там зимували і проводили багато часу, мали свою воду”, — розповідає Василь Озорович.
У схові на скелі четверо хлопців оселилися, коли енкаведисти викрили їхню криївку на іншому кінці села, розповідає житель Яремчі Василь Яворський. Чоловікові 87 років, та ті події він пам’ятає дуже чітко. Пригадує, як його дядько — станичний — доручив 16-річному Василеві носити їжу для вояків.
“Я йшов з вівцями рано. Тета і моя мама варили їсти. Та й мені баньку завиють у чорну хустку. А я собі з банькою йду — там джарап такий над стежкою ріс, баньку — під джарап. А ввечері порожню вже вертаю додому”, — пригадує Василь Яворський.
Криївку в скелі називають останньою, бо серед 11, які були в Яремчі, вона протрималася найдовше. Енкаведисти викрили її в грудні 1952 року. Тоді через зраду загинули троє воїнів — Василь Орфенюк, Юрко Струк та Микола Дудзяний.
“Моск*лі ходили ціле літо, цілу осінь і аж до зими, поки не надибали той бункер. Шукали попід кожну колоду, попід кожен камінь, де поточини протікають. Йшли з двома псами. Хлопці в той час якраз варили їсти, а в бункері був душник. І пес занюхтів. І скочив туди, на криївку, почав гавкати, ломаччє то розбирати. І моск*лі прибігли, оточили і говорять: “Здавайтеся, “бандери”, ви вже своє відслужили”, — розповідає Василь Яворський.
Троє хлопців дали бій ворогам. Коли патрони майже закінчилися, вирішили не здаватися енкаведистам і загинули в криївці. Тепер полеглих повстанців щороку вшановують поблизу їхнього схову.
А щоб пам’ять про них жила вічно, спорудили ще один — у ньому досі живе історія хоробрих вояків.