Чоботар з Косова, що на Івано-Франківщині, Роман Хромейчук з початку повномасштабної війни передав українським військовим приблизно 200 пар черевиків.
Чоловік працює майстром з ремонту та пошиття взуття понад 30 років. Він — чоботар у третьому поколінні, пише Суспільне.
Мій прадід був чоботарем, постолярем скоріше, бо він постоли робив, потім мій батько працював і вже я продовжив його працю, — розповідає кореспондентці Суспільного Роман Хромейчук.
Чоловік 16 років тому відкрив власну майстерню. Пізніше оздобив її старовинними фотографіями, одягом і взуттям, який на Косівщині носили в давнину. Чоботар каже: створив своєрідний краєзнавчий музей.
Після 24 лютого Роман Хромейчук облаштував у майстерні волонтерський штаб. Чоловік розповідає, спочатку зосереджував свою роботу на ремонті взуття для військових.
Окрім ремонту, чоловік і купує взуття бійцям. Вибирає ретельно – щоб воно було зручне і міцне. Те, що не підходить, переробляє. Частину закуповує за власні гроші, решту грошей чи товару отримує від благодійників – місцевих і з-за кордону.
Передали мені взуття і кажуть: “Ми тобі знайшли хороше взуття”. Я відповідаю: “Воно то хороше, але тут — чашка металева. Для бійця воно не годиться. Бо військовий, як правило, на колінах, і воно стискає пальці”. Але його можна переробити, — розповідає Роман Хромейчук.
Зараз волонтер, окрім взуття, збирає й інші речі для українських бійців. На складі в нього – плитоноски, бахіли, каремати, аптечки з ліками, термобілизна й форма. Роман каже, допомогу віддає безпосередньо військовим чи їхнім родичам та просить для звітності надсилати фото після доставлення на передову.
На фронті є багато прильотів. От ми передали спорядження хлопцям, через тиждень дзвонять: “Був приліт, знову треба збирати”. Знову потрібно все: одяг, шкарпетки, футболки, термобілизну, форму, дощовики, взуття, медикаменти, — розповідає Роман Хромейчук.
Нещодавно чоловік почав виготовляти й окопні свічки для бійців. Першу партію – 100 штук – уже передав на фронт.