У Надвірній, що на Івано-Франківщині, волонтери благодійного фонду “Карітас-Надвірна” облаштували прихисток для людей, які втратили житло через війну. У ньому зможуть тимчасово проживати приблизно сто людей.
Про це кореспондентці Суспільного розповів логіст організації Василь Будзак, передає Правда ІФ
З його слів, кошторис проєкту складає майже 8 млн грн. Гроші для ремонту шелтера надав “Український гуманітарний фонд” у межах проєкту “Гідна допомога внутрішньо переміщеним особам у західній частині України”.
Ремонт у прихистку розпочали ще у серпні. Приміщення, де облаштували шелтер, у довгострокову оренду волонтерам надала Надвірнянська міська рада, каже Василь Будзак. 24 жовтня сюди почали заселяти перших мешканців. Зараз у прихистку тимчасово проживають 47 людей, які переїхали з Чернігівщини, Запоріжжя та Донеччини.
“У нас, звісно, є черга. Вже є планове заселення. Є ще деякі нюанси, можливо, дещо не дороблене, але люди вже є. Ми знаємо, в які кімнати вони будуть заселятися. Ми їх розподіляємо за категоріями, наприклад, щоб старші люди жили в одній кімнаті. Бо в нас немає стільки кімнат, щоб можна було жити по двоє. Тому від п’яти до семи людей проживатимуть в одній кімнаті. Ми стараємося, щоб усі вони були задоволені, щоб були комфортні умови для мешканців”, — розповів Василь Будзак.
В одну з кімнат заселилася вимушена переселенка зі Слов’янська Каріна. Вона переїхала на Івано-Франківщину з 5-річним сином, мамою та сестрою. Майже п’ять місяців родина жила у навчальному закладі в Яремчі.
“Ми сподівалися, що буде так, як у 2014 році, що за два-три тижні все минеться. Тому й не хотіли виїжджати. Але було страшно за дітей. Нам казали, що вимикатимуть світло, газ, й треба їхати. Те, що ми — з Донбасу, не означає, що ми — мос**лі чи — за “рускій мір”. Ні! Ми — проти війни. Ми хочемо, щоб наші дітки ходили в садок, до школи. Моя дитина плаче, хоче додому дуже, сумує. Нам теж важко, але ми сподіваємося, що все-таки скоро повернемося”, — говорить жінка.
У ліцеї в Яремчі також проживала Алла Саліхова. Вона з донькою та онуком переїхала 28 березня з Лисичанська. Із собою родина також забрала собаку Рубіна. Зараз, каже Алла Саліхова, вони звикають до нового місця.
“Стріляли, бомбили. Усі бігли й тікали, куди могли. Ми понад місяць просиділи в бомбосховищі, нерви здали. Діти підганяли, казали: “Мамо, виїжджай, ми дуже хвилюємося за тебе”. Зараз ми дуже вдячні людям, які нас прийняли. Нам йти нікуди й нема за що. А тут ми маємо все: і холодильник, і мікрохвильову піч, і пічку, і санвузол. Тут умови хороші”, — сказала Алла Саліхова.
Прихисток облаштували на двох поверхах. У приміщенні є підвал із захисним укриттям. Усього у шелтері волонтери облаштували 14 нових кімнат, пральню, кабінет психолога та дитячу відпочинкову кімнату.
Оговтатися після пережитого переселенцям допомагатимуть соціальні працівники та психологи.
“Ми працюємо і з дорослими, і з дітьми, бо і тим, і тим потрібна допомога. Надаємо психологічну допомогу. Люди звертаються з якимись своїми страхами, переживаннями. У них — постійний стрес, нові місця, нові люди, якісь незрозумілі ситуації. Важко це все пережити, тому вони звертаються до нас”, — розповіла психологиня Уляна Дутчак.
За словами логіста фонду “Карітас-Надвірна” Василя Будзака, волонтери планують відкрити ще один шелтер для переселенців у селищі Битків Надвірнянського району. У приміщенні старої амбулаторії вже розпочали ремонтні роботи.
